На заздрість Шиндлеру: "Список 47" як провальний хід ГПУ та СБУ

Хтось трохи перегнув палку / Радіо Свобода

Автор Без Табу не потрапив у розсекречений секретний реєстр можливих жертв Кремля, тому намагається зрозуміти логіку «спецоперації» на відстані.

Розумні люди завжди розуміють, коли треба сказати собі «досить» і припинити спектакль. Ефектний і видовищний, але таки спектакль. Генпрокуратура та СБУ про існування подібних обмежень, схоже, навіть не чули. В історії з інсценуванням замаху на Аркадія Бабченка варто було узяти паузу хоча б до початку судового процесу над Борисом Германом. Проте бажання вкинути в інформаційний простір чергову «бомбу» виявилося сильнішим, адже генеральний прокурор останнім часом став надто залежним від уваги громадськості.

Жодну відповідальну особу і досі не бентежить відсутність відповідей на деякі критичні питання. В якому статусі з точки зору слідства перебуває Олексій Цимбалюк? Свідок, співучасник злочину чи людина, якій за добровільне співробітництво з органами спишуть усі грішки? Бо різноманітні джерела надто вже суперечливу інформацію про «виконавця» надають. Чи працював Герман насправді на департамент контррозвідки СБУ? На перший погляд все це видається погано продуманою легендою, але самі силовики мимоволі змушують думати, що диму без вогню не буває.

А тепер ще й «список 47» додався до списку загадок. Уважні громадяни могли звернути увагу на те, що кількість потенційних жертв «руки Кремля» зростала ледве не в арифметичній прогресії. Спочатку мова йшла про три цілі включно з Бабченком, потім з’явився натяк на двозначну кількість. Після затримання посередника виявилося, що з РФ надійшло замовлення на виконання тридцяти замовних вбивств. Зараз же ситуація, схоже, дійшла до максимально припустимого рівня абсурду.

Фігурант «Списку 47» ставить резонні питання

Сумніви перш за все викликає правдивість списку та походження цих папірців. Якщо ми маємо справу з фальшивкою, то з якою метою її оприлюднили? Якщо ні, то хто і навіщо злив важливі дані, скориставшись службовим становищем? Ще й рупор для оприлюднення обрали геть нелогічно: замість використання якогось із лояльних до діючої влади мовників можливість задарма накрутити переглядів надали медіаресурсу під керівництвом Ігора Гужви. Можна було б іронічно назвати цей сайт опозиційним, але насправді мова про один із гвинтиків у системі московської пропаганди.

Версія про «свою сорочку» напросилася миттєво. Якщо вже кремлівське джерело опублікувало компрометуючу інформацію, значить - Росія має причетність до цієї сумнівної справи. Ба більше, на російському телебаченні цю тему охоче підхопили, нехай і з ракурсу «непогано було б таке вчинити, але це не ми». Проте теорія ця руйнується в момент початку вивчення змісту папірців. Таке відчуття, що фігурантів обирали за принципом ненаукового штрикання пальцем у небо, а то й зовсім – за днем та роком народження. До того ж, біля одних прізвищ вказали паспортні дані в необхідному обсязі, а по інших обмежувалися ледве не посиланням на акаунт в соціальній мережі. Не схоже на професійний підхід, з якого боку не глянь.

Уява одразу починає малювати алгоритм вибору «жертв». Перебрався з окупованої території до Києва і ведеш активну інформаційну війну проти окупантів? Ласкаво просимо до списку. Працюєш на ЗМІ з непевною політичною позицією? Чудово, місця на всіх вистачить. Належиш до проукраїнської богеми? Плюс. Прізвище Притула? А що, гарний критерій, тільки відсутність у списку шоумена та волонтера Сергія Притули ніяк не пояснюється. Включення до переліку цілей громадян РФ Євгена Кисельова та Матвія Ганапольського (Марголіса) взагалі схоже на спробу розчинити дьоготь у воді. Ну хто повірить, що Москва вирішила прибрати «своїх серед чужих»?

Фігурант списку – російська емігрантка Катерина Сергацькова - про атмосферу непрофесійності в СБУ

Зате помилка редакторів каналу NewsOne, на якому працюють вищезгадані вихованці радянської школи журналістики, наштовхує на іншу думку. А що, як історія зі «списком 47» є погано прихованим актом «заспокоєння» незадоволених діями нинішньої влади?

Фігурант списку – журналіст Мар’яна П’єцух - про дивних редакторів NewsOne

Подивіться ще раз на набір прізвищ і спробуйте знайти хоча б десяток стовідсотково лояльних до Банкової діячів. Виклики на допити, пропозиції стати свідками обвинувачення у справі про замах на Бабченка у добровільно-примусовому порядку видаються своєрідним натяком: ми вас, шановні, в разі ідеологічно лихої поведінки можемо і не захистити.

Але в цілому цей маневр таки не має практичного сенсу. Політичним вбивством середньостатистичного виборця панікувати не змусиш – він швидше наполохається після вибуху у трамваї серед білого дня. У публічних осіб, вбивство яких Герман нібито намагався замовити Цимбалюку та іншим небайдужим, сприйняли цю новину із переважно саркастичними посмішками. Дехто навіть жартома запропонував продати своє місце серед сорока семи обраних невідомо ким. Про Юрія Луценка в контексті невмілого піару вже навіть писати якось набридло. Як не старається голова ГПУ, але на локальну версію Роберта Мюллера він не тягне аж ніяк. Політичним рейтингам фаворитів виборів-2019 від цього взагалі ні тепло, ні холодно.

Найбільш правильне ставлення до «Списку» від його фігуранта – журналіста Османа Пашаєва

Найцікавішим є те, що відсутність очікуваного ефекту не стане приводом зупинитися для учасників швидше сумного, ніж веселого дійства. Але так у нас найчастіше і буває: хотіли «Список Шиндлера», а отримали щось із фільмографії Леоніда Гайдая. І це в кращому випадку.

Цікаві спостереження від «не фігуранта»

Чого точно не варто робити, так це прогнозувати подальший розвиток подій. Бо нам вже двічі продемонстрували, що в умовах секретної спецоперації, що відбувається просто на наших з вами очах, двічі по два геть не дорівнює чотирьом.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!