На волю крізь решето: Чому Україна провалює боротьбу з сепаратизмом

Суд звільняє сепаратистів / Сергій Стерненко via Facebook

Оглядач Без Табу з сумом констатує чергову поразку України у боротьбі за нове життя – без тітушок, «руського миру» та корупції. Все це лишається в асортименті та не думає зникати.

Глобальна боротьба з російським сепаратизмом в Україні, відверто кажучи, останнім часом стала схожою на сюжет поганенької голлівудської кримінальної драми. Низи, які зазвичай хочуть, але не можуть, дивним чином знаходять в собі сили протистояти безладу і зустрічають опір з боку маргіналів. Але в підсумку під час спроби розібратися, хто дійсно є винним, одна з гілок влади раптово займає зовсім непатріотичну позицію. І навіть причепитися нема за що, бо зроблено ніби усе відповідно до букви закону. Подібне вертіння дишлом розлючує значно сильніше за усвідомлення факту безкарності зрадників держави.

Не хотілося говорити про це раніше, але дурне передчуття з приводу наслідків подій 2 травня 2014 року в Одесі як з’явилося ще місяців зо тридцять тому, так нікуди і не поділося. Надто вже довго українська судова система працювала за звичною радянською ще логікою – невинних карати, винних відпускати на волю. Нагородження непричетних, на щастя, лишали іншим впливовим інстанціям та фігурам. Просто не вірилося, що гучний судовий процес в Чорноморську може мати не те щоб щасливий, але справедливий фінал.

Звільнення сепаратистів – це політичне рішення

Перед очима вже був дніпровський приклад. Так, сутичка біля монументу Слави під час цьогорічного Дня Перемоги була не такою кровопролитною, а летальних випадків зафіксовано не було взагалі. Проте показово, що місцеві правоохоронні органи навіть не намагалися імітувати спроб роздати усім по заслугах.

В результаті професійні тітушки (в тому числі з криворізькою пропискою) як потрапили миттєво за ґрати, так і оперативно були звільнені з-під варти. Чекати на вирішення власної долі в суді лишилися хіба що кілька дрібних офірних цапів – треба ж когось принести в жертву, чи не так? А з більшості навіть обвинувачення всі до одного зняли. Можна довго гадати, ч був цей хід своєрідною амністією на знак подяки за привід для зміни міліцейського начальства в місті та області. Та вийшло все одно негарно і не за законом. Хоча подібні події в новоспеченій кримінальній столиці України дивувати не повинні за визначенням.

Рухаємося далі. Події трирічної давнини в Харкові досі не вивітрилися з пам’яті багатьох місцевих мешканців і не вивітряться ще довго. Чому? Та хоча б тому, що сепаратисти-ідеологи мертвонародженої так званої «ХНР» та підконтрольне Кремлю гарматне м'ясо досі не отримали по заслугах за тодішні грішки. Гаразд, Кернесу багато що зійшло з рук не стільки через перебування в інвалідному візку, скільки за своєчасну зраду колишніх вже кураторів з ПР. Але чому майже усі виконавці брудної роботи навіть дрібним переляком не відбулися?

При цьому в українському сегменті всесвітньої мережі раз-по-раз випливають дивні знімки, на яких серед заколотників можна помітити, зокрема, одного з нинішніх підручних Авакова Вадима Трояна – того самого, що не погорів на вимаганні чималої кількості грошей кілька місяців тому. Майбутній перший заступник голови Нацполіції на боці ворогів держави? Цікаво, цікаво. На шпигунські ігри це точно навряд чи вдасться списати.

Про Донбас все чудово сказав одеський активіст Сергій Стерненко, один з активних учасників учорашніх подій у Чорноморську. Якби силові структури хоча б в Донецьку вчасно та адекватно зреагували на спроби силоміць захопити владу з боку як місцевих маргіналів, так і засланих з Росії негідників, то зараз все могло б відбуватися та виглядати зовсім інакше.

Але тоді назовні вилізла ще одна кричуща вада МВС, СБУ та інших контор – кадрова нерозбірливість. Ба більше, навіть зараз відсутність проросійської позиції деяких носіїв генеральських погонів не надто цікавить. Головне, щоб підлеглий накази виконував сумлінно, а його ймовірно позитивні почуття до Путіна сотоваріщі – справа виключно особиста. Достатньо хоча б на акаунти певних працівників у певних соцмережах глянути, щоб це усвідомити.

Події 2 травня. Початок / Спеціально для ГПУ

Події 2 травня. Початок / Спеціально для ГПУ

Події 2 травня. Початок / Спеціально для ГПУ

Події 2 травня. Початок / Спеціально для ГПУ

Заради справедливості варто зауважити, що на Одещині все ж зуміли зробити кілька кроків вперед в порівнянні з наведеними вище сумними прикладами. Справа сепаратистів таки дійшла до розгляду в суді, і з цього приводу можна було деякий час потішитися. Але рівно до того моменту, коли всіх фігурантів до одного було виправдано – увага – через брак доказів, які не можна було б оскаржити.

Простіше кажучи, представники Феміди цього разу вирішили насправді прикинутися сліпими і зробили вигляд, що жодна з сотень світлин та відеозаписів не доводить присутність обвинувачуваних осіб на місці трагедії трирічної давнини. А свідчення деяких свідків просто не стали братися до уваги через їхню нібито ненадійність.

Доказів замало

Давайте врешті-решт називати речі своїми іменами. Це не нещасний випадок, а цілком системне явище. Саме лише жбурляння коктейлів Молотова у «космонавтів» та інші акції не дуже мирного протесту навряд чи зможуть щось змінити докорінно. Адже приклад старої правлячої еліти наочно доводить, що в разі несподіваного розгойдування човна до штормового рівня можна просто зібрати речі та втекти кудись до Ростову. Якщо навіть Майдан 2.0 та постійне буркотіння американських партнерів не змусило бодай спробувати перезавантажити судову систему, то що може змусити? Відповіді на це питання немає.

І доки вона не з’явиться, вороги держави й надалі вислизатимуть на свободу немов крізь решето.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!