Міні-дерибан. Навіщо нардепам компенсації за житло?

18:25, 04 октября
Тут живуть деякі нардепи. Або принаймні чекіняться - фото 1
Тут живуть деякі нардепи. Або принаймні чекіняться / mapia.ua

Народні депутати в черговий раз не відмовились від компенсації за проживання у столиці. Йдеться про 460 грн на добу і, відповідно, 13 800 на місяць. Нащо небідні депутати це роблять і коли це припиниться – загадка.

Були часи, коли нардепи відмовлялися не лише від різних компенсацій, але і від зарплат. Але ці періоди були недовгими – одразу після двох Майданів, на початку війни. Потім збагнули, що далеко не лише війна, але й чергові вибори – і почалося.

У кількох фракціях компенсацію за вересень отримала майже половина депутатів, у інших – лише кілька, але відзначився, так чи інакше, весь політичний спектр. З відомих прізвищ у списку – Андрій Парубій, Олексій Гончаренко, Михайло Гаврилюк, Костянтин Усов, Юрій Береза, Євген Дейдей, Олег Березюк, Семен Семенченко, Дмитро та Михайло Добкіни, Євген Мураєв, Володимир Парасюк.

Всього за липень таку компенсацію отримали 17 нардепів, що задекларували більше мільйона гривень доходу

Причини такої поведінки нардепи шукають у тому, що бюрократична машина працює сама по собі, на них не зважаючи. Тим більше, якщо вони рідко з’являються у приміщенні Ради. Наприклад, народний депутат Руслан Сольвар зазначав, що такі компенсації нараховуються автоматично, і він готовий відмовитися від цих виплат. Оптимальний варіант, якщо врахувати, що у нардепа журналісти знаходили не задекларовані мільйони, існування яких він потім спростовував, говорячи, що прийшов до парламенту з бізнесу, а нерухомість придбав до того, як став депутатом. Хоча ще кращий варіант – не запускати ці кошти назад нескінченними бюджетними лабіринтами, а передавати їх, наприклад, конкретним переселенцям, що винаймають житло, як правило, доволі далеко від готелю «Київ».

Не виключено, що велика кількість депутатів просто не знає, як подолати бюрократію, куди звернутись і на що натиснути, щоб їм перестали зрештою перераховувати ці гроші. Але новини про житлові компенсації нікуди не зникають з року в рік - разом із репортажами очевидців з майже безкоштовної парламентської їдальні та доказами з підписом: «Чек за обід! Шок! Фото!». І туди вже точно нардепи йдуть своїми ногами.

Ціни у їдальні навіть не демократичні, а якісь комуністичні/Facebook

Регулярно з’являється у списку народних депутатів, що отримують компенсацію, Михайло Добкін, колишній харківський мер та губернатор. Згідно з декларацією за 2015 рік у нього при цьому є квартира у 44 кв. м., у родини – ще дві, майже по 80 кв. м., а також два будинки - у 1136,9 кв. м. і 127,6 кв. м. Один з маєтків у харківському Лісопарку виглядає, до речі, як полігон, обнесений триметровим парканом, за яким протягом кількох років постійно щось добудовується.

З цього випливає майже єдиний аргумент на користь компенсацій: мовляв, багато з депутатів – не місцеві. Але дивлячись на те, що коїться на сесіях, спадає на думку взагалі разом вирішити усі питання: щодо компенсацій, утримання приміщень, загальної ефективності. Перейти на дистанційну роботу і онлайн-голосування – щоб депутати, які не з’являються на сесіях і працюють собі в округах, не виглядали прогульниками. Тим більше, що і до приміщення є питання – важко знайти людину, яка сказала би, що там перебувати комфортно. А в умовах бойових дій взагалі не можна сказати, чим все завершиться, якщо нардепи, які, наприклад, більшість часу перебувають на Донбасі, почнуть ходити на пленарні засідання. До компенсацій точно не дійде.

До того ж присутність теж буває різна. Під час ключових голосувань - як, наприклад, щодо звільнення суддів, які переслідували майданівців, – складалося враження, що нардепи тікають у буфет чи туалет, змінюючи один одного, щоб постійно не вистачало одного-двох голосів. А щодо інших законопроектів, то ініціатора іноді хочеться зачинити десь ще на етапі подання на розгляд профільного комітету, не те що під час голосування.

Вони працюють... /Рух "ЧЕСНО"

Напевно, питанням нацбезпеки можна вважати і наявність депутатів, які без компенсації реально не проживуть (про це ще два роки тому писав Мустафа Найєм), і тих, кому вона точно не потрібна. Бо в першому випадку це – додатковий ризик підкупу, у другому – можливість для дерибанів у промислових масштабах. І в обох випадках наявність «внутрішнього поліцейського» як запобіжника в кожної окремої людини, що опинилася під цим куполом, вирахувати майже неможливо.

Без Табу
Публикации