Ментівські війни: Як п’яний родич генерала СБУ скаламутив велику воду

Рука руку миє

У об’єктиві Без Табу – алкоголік-розбишака Руслан Пісний як верхівка великого політичного айсбергу української реальної політики.

Минулого тижня під час розбору справи горе-заступника міністра Вадима Трояна в черговий раз довелося помітити цікаву закономірність. В правоохоронних органах України для отримання керівної посади не треба бути професіоналом з великої літери, зовсім не потрібно мати високий процент розкриття резонансних справ і бути просто хорошою людиною. Такий профі може і в майорах довіку просидіти, якщо комусь не буде вигідно підняти його вище масними службовими сходами. А коли починає відкрито працювати принцип «свій - чужий», лишається хіба що в жито ховатися. Саме тому, #МояНоваПоліція лишається старою міліцією, а копи – мєнтами.

Мабуть, ніхто не заговорив про це знову, якби в ніч на минулу суботу в одному з криворізьких нічних клубів не сталася бійка, за підсумками якої довелося викликати поліцію. Ініціатор скандалу був п’яним як чіп, на копів адекватно не реагував, ліз битися і цілком передбачувано був доставлений до найближчого відділку. А потім сталася несподіванка: затриманий виявився колегою тих, хто затримував. Причому не просто колегою, а великим цабе – щонайменше на статтю за хуліганство напрацював заступник начальника Довгинцівського районного відділу поліції Кривого Рогу Руслан Пісний. В даний момент через збіг обставин він і взагалі виконує обов’язки керівника.

Це прізвище може одразу викликати асоціації з одіозним генералом СБУ, чия голова не так давно відчула на собі міць ноги народного депутата Володимира Парасюка. І асоціації будуть цілком правильними, оскільки новопризначений поліцейський начальник доводиться йому рідним племінником.

Народний обранець нокаутує генерала СБУ Пісного

За свідченнями очевидців, Пісний-племінник вже неодноразово влаштовував справжнісінький дебош, але від законного покарання його традиційно рятувала «ксива» та обіцянки відправити патрульних прибирати Дніпровське шосе за допомогою підручних засобів. До того ж субординації потрібно дотримуватися, і молоді копи змушенні були сумирно споглядати за свавіллям, яке чинив старший за званням.

А далі починається найцікавіше. Справа в тому, що Довгинцівський район в плані потенційних поборів та інших «лівих» грошей є найбільш перспективним з усіх районів міста, відомого своєю криміногенною ситуацією.

Справа Пісного набула суспільної ваги

По-перше, на його території розташовані залізнична станція Кривий Ріг-Головний із напівлегальною станцією міжміських маршруток на сусідній площі та центральний автовокзал. По-друге, серед чималенького приватного сектору завжди вистачало «нехороших квартир», точок з розливу самогону і навіть нечисленних наркотичних притонів. Звичайний дільничний інспектор тут міг почувати себе немов лис в курятнику, а про тих, хто розташовується вище у своєрідному харчовому ланцюжку, годі й говорити. Що сказано в таких випадках в неписаному міліцейському кодексі? Дають – бери, не дають – бери, б’ють – не біжи, а відбивайся і потім таки бери.

Чи розумієте ви, що на такі навіть не хлібні, а золоті місця неможливо потрапити просто так, за красиві очі чи професійні заслуги?

А тепер спробуйте здогадатися, як ця історія стосується подій 9 травня в обласному центрі. Звичайно, що кар’єрні перспективи Пісного-молодшого почали ставати реальністю після того, як в області змінилося поліцейське начальство. Віталія Глуховерю з Пісним-старшим пов’язують давні міцні стосунки не лише на службі, але й за її межами. Хоча навіть без знання про особисті справи можна знайти точку перетину, оскільки в СБУ після перемоги Революції Гідності обоє, що називається, допомагали шукати самих себе. Видатний спеціаліст з перевезення контрабанди через західні кордони став опікуватися «боротьбою» з контрабандистами. А колишній «пес кучмівського режиму», на якому толстовка з написом СССР сиділа немов влита, став «московським зв’язковим», перш ніж повернутися до рідних країв.

Якщо говорити про події останніх місяців в контексті «ментівських війн», доведеться пригадати ще одну важливу подробицю. Попередником Глуховері на посаді керівника поліції Дніпропетровської області був Ігор Репешко – дуже відома в Харкові та на Харківщині людина. Відома, перш за все, близькою дружбою з Арсеном Аваковим та відстоюванням його інтересів на рівні політики та бізнесу. Злі язики неодноразово підмічали, що професійний зріст поточного голови МВС та його вірного соратника аж до остаточної втрати надбань Помаранчевої Революції відбувався з однаковою швидкістю: одночасно прискорювався, одночасно гальмував, та й «виліт з траси» стався майже одночасно.

І тому обіцянки голови Нацполіції Сергія Князєва негайно звільнити Руслана Пісного, який своїми діями заплямував «честь мундиру», видаються цілком правдоподібними і досить скоро можуть бути виконаними. Дебошира цілком могли зрозуміти, пробачити і прикрити, якби в цій справі не було надто багато політики. Не варто забувати, що наслідком побиття ветеранів АТО тітушками біля пам’ятника Слави особисто для Авакова стала втрата власного агента впливу в одному з найважливіших регіонів країни. При цьому не можна сказати, що у стовідсотковому виграші опинився і Борис Філатов, для якого Глуховеря був значно зручнішим за Репешка принаймні на папері.

Ігри в «реальну політику» іноді можуть дуже нашкодити суспільству – іншої моралі тут і бути не може. Як не крутіть, але чоботар повинен робити чоботи, а не випікати пироги.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!