Косметичний євроремонт: Чому реформу поліції не вдалося довести до кінця

4 липня Національна поліція України святкувала свій третій день народження, автор Без Табу дочекався, коли святковий настрій зміниться монотонними буднями, та констатує, що святкувати особливо й не було чого, адже реформа «міліції» не є завершеною.

Не можна зробити якісний ремонт, якщо в розпорядженні немає людей з вмілими руками. Так само і реформу величезної структури неможливо провести як слід за умови дилетантського підходу до справи. Історія незавершеного насправді перетворення міліції на поліцію чудово це доводить. За три роки можна було зробити чимало нових висновків та переконатися у правильності старих.

Як зауважив днями колега Могилевський, цивільний на посаді голови одного з міністерств силового блоку – ідея в наших краях кепська. А голова МВС, який свого часу крутився у кримінальних колах, і взагалі нікуди не годиться. За час свого урядування Арсен Аваков продемонстрував хіба що бажання мати молоденьких заступниць,плодити під себе кишенькові парамілітарні організації та збільшити свої владні повноваження. Міняти ж на краще господарство, яке дісталося йому в спадок від одіозного Захарченка, не надто кортіло, та й хисту до цього не було.

Свято є - завершеної реформи нема / Нацполіція

Так, молоді та свіжі обличчя у новій патрульній поліції – це величезний плюс у порівнянні з карикатурними працівниками ДАЇ з минулого життя. А подаровані японцями «Пріуси» виглядають краще за шедеври радянського/російського автопрому, якими правоохоронці у провінції де-не-де користувалися аж до Революції Гідності. Але яскравість обгортки не відповідає смаку загорнутої в неї цукерки. І не лише через те, що з профпридатністю тисяч рекрутів передбачувано виникли проблеми з причини відсутності гідної системи підготовки.

Справа Олійника начисто відбила у патрульних бажання користуватися табельною зброєю. Та й взагалі силу копи застосовують тепер дуже неохоче. Хоч у суді нічого й не вигоріло через те, що Матіос раптово втратив до кейсу будь-який інтерес, та страх лишився. Іноді це призводить до трагікомічних випадків, як у Миколаєві, де, цілком можливо, досвіду Олійника не вистачило, коли п’яні молодики із заможних родин добряче розпустили руки, знущаючись з патрульного екіпажу, що приїхав їх затримати. Десь навіть не в Америці, а в Західній Європі поліція і підстрелити може за таке, керуючись посадовими інструкціями.

Справа Пугачова, який цинічно вбив у Дніпрі серед білого дня двох патрульних, дала зрозуміти, що великому начальство не надто й хочеться домагатися правосуддя для вбивці своїх підлеглих. Показовий за планом судовий процес давно перетворився на фарс в тому числі через непевну позицію керівництва місцевого управління МВС. Дивні нестиковки у фактажі (Макаренко та Кутушев аж ніяк не могли переслідувати порушника через проїзд на червоний, бо світлофори в районі їхнього патрулювання було вимкнено через проведення напівмарафону), спроби приховати реальну діяльність підсудного на новому місці проживання (як і те, що оселився він в колишньому гуртожитку, частина квартир в якому ще з радянських часів перебувала на балансі міліцейського житлового фонду), підозрілий інтерес до справи з боку окремих працівників місцевого СБУ… Слухайте, а «Гаммі» посадити хочуть взагалі чи ні? Бо у стороннього спостерігача впевненості в цьому геть нема. І через це виникає чимало питань до Авакова та його оточення.

Не захищаючи до пуття новий набір, у міністерстві при цьому відповідально поставилися до збереження добробуту старих кадрів. За задумом, переатестація мала відсіяти різноманітних сепаратистів, корупціонерів та працівників з низьким професійним рівнем, яким погони не тиснули, а допомагали заробляти значно більше за середню зарплатню пересічного служаки. Але одні поновлювалися на щойно втрачених посадах через суд, інших захистило від перетворення на цивільних вищезгадане начальство. А дехто і взагалі безкарно проігнорував запрошення атестаційної комісії.

Проколи силовиків можна пригадувати без зупину. Вдала спроба Авакова витягти з-під суду власного сина, спійманого на махінаціях з рюкзаками для учасників АТО, надто балакучий радник Геращенко, який самою лише присутністю у будь-який справі перетворює її на циркову виставу, призначення на керівні посади в регіонах кадрів з відвертою проросійською життєвою позицією (Шевцова та Глуховері в якості прикладів вже достатньо) є ланками одного ланцюга. Вивіску на прохання західних партнерів змінили, а внутрішнє наповнення змінити «забули». Втім, партнери цієї «забудькуватості» могли і не помітити – версія цілком робоча, особливо з урахуванням дивної віри окремих організацій в існування «таємних в’язниць СБУ».

Реформа знизу неможлива без бажання змінитися у "вехрів" / Нацполіція

Найцікавіше те, що до найближчих виборів жодних змін на краще очікувати не варто. Міністр внутрішніх справ остаточно перетворився з технічної посади на політичну. Кого може зацікавити боротьба зі злочинністю, якщо на базі міністерства з’являється реальна можливість створення приватної армії? Хто братиметься за реформу за американським зразком, якщо наявний адмінресурс можна використовувати для шантажу нібито союзників за парламентською коаліцією? Цікаво, коли сам Аваков помітить, що надто вже загрався у Щолокова – голову радянського МВС часів «Застою»?

А населенню за таких розкладів здебільшого лишається покладатися на себе, коли мова йде про гарантування власної безпеки та інші функції, характерні для правоохоронних органів. От що буває, коли окремі політичні діячі з сумнівним минулим беруться не за свою справу.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!