Грабуй награбоване. Чому депутати не хочуть повернути українцям вкрадене Януковичем

Боротьба триває / Володимир Струмковський via Facebook

Народний депутат Тетяна Чорновол розповіла Без Табу, чому Верховна Рада вже майже рік не може прийняти закон про спецконфіскацію та відмовляється спрямувати до держбюджету мільярдні кошти «сім’ї Януковича», що були вкрадені в українців.

Законопроект №4057, більш відомий як «Закон про спецконфіскацію», був зареєстрований у Верховній Раді 15 лютого 2016 року. Документ пропонує дозволити конфіскацію грошових коштів та цінностей осіб, підозрюваних у корупції та відмиванні грошей, ще до вироку суду, а також поширити дію цього закону на пов'язаних із підозрюваними осіб, які не можуть довести легальність походження своїх статків.

Автори законопроекту мають на меті конфіскувати до державного бюджету арештовані в українських банках $1,5 млрд активів високопосадовців часів режиму президента Януковича. А тому не приховують: прописали обмеження у законі так, щоб під його дію потрапили «лише ті, хто треба». Опоненти закону відразу охрестили його спробою «пограбувати награбоване» та назвали політично мотивованим, а тому запевнили: фігуранти майбутніх справ по спец конфіскації мають всі шанси оскаржити рішення у Европейському суді з прав людини та не тільки повернути свої мільйони/мільярди, але й отримати чималеньку компенсацію з того ж таки українського бюджету.

Водночас прихильники закону на всі закиди не зважають, пояснюючи їх традиційно «зрадою». За їх логікою, юридичні та етичні нюанси відходять на другий план, коли йдеться про таке масштабне наповнення держбюджету, адже гроші ці мають піти на зарплати, пенсії та забезпечення армії. Пересічному українцеві складно розібратися, хто патріот, а хто зрадник у цій баталії. Тому ми вирішили поставити всі суперечливі питання автору цього законопроекту - нардепу від «Народного фронту» Тетяні Чорновол.

Отож, усе, що ви хотіли знали про спецконфіскацію та її значення для бюджету України – у матеріалі Без Табу.

Награбоване - на оборону

Тетяно, у держбюджеті-2017 депутати передбачили 10,5 млрд гривень від закону про спецконфіскацію, значна частина з яких призначена на оборону. Якщо закон так і не проголосують, де будете брати гроші?

На кожного військовослужбовця у 2016 році пішло лише 6700 доларів. Ця сума включає витрати на одяг, харчування, зброю, зарплату на весь рік. Левова частина цієї суми пішла на зарплату, яку ми підвищили цього року до 8000, решта – на забезпечення, а на озброєння лишилися копійки.

Ми зрозуміли, що треба десь шукати додаткові кошти. Виявилося, що 1,5 млрд доларів «сім’ї Януковича» були арештовані в Україні ще у 2014 році, але ніхто про це не знав! Їх знайшла моя подруга Олена Тищенко, яка на той час очолювала департамент з повернення активів МВС. Я фактично лобіювала її на цю посаду, бо вона дуже потужний юрист.

Коли вона таки витрясла інформацію про ці гроші з Держфінмоніторингу, ми побачили, що це здебільшого навіть не облігації, а живі гроші, які лежать арештованими на рахунках. Більше того, з економіки України витягуються відсотки на ці облігації, кладуться на окремі рахунки і заморожуються. Тобто триває накопичення цих коштів в Ощадбанку, Укрексімбанку, і Укргазбанку – трьох банках, де ці кошти лежать.

Ми вирішили, що цей величезний ресурс можна спрямувати, у тому числі, на озброєння. За законом, кошти такого виду, тобто зі спецконфіскації, із конфіскації, зі звернення (офіційно це називається звернення, бо це не зовсім спецконфіскація чи конфіскація – то інші юридичні терміни) йдуть до спеціального, а не загального фонду держбюджету. Тому ми прописали, що гроші зі спецфонду підуть на ремонт і модернізацію військової техніки. Ми ж не думали, що на момент прийняття бюджету спецфонд буде порожній, бо Рада відмовиться голосувати закон про спецконфіскацію!

То зараз спецфонд порожній через відсутність надходжень зі спецконфіскації і провести ремонт та модернізацію техніки неможливо?

Так, ми навіть не можемо для цього виділити додаткові кошти на Міноборони, бо кошти із загального фонду не можуть бути витрачені на видатки, прописані у спецфонді. Через це в нас стали оборонні заводи по лінії ЗСУ (Збройних сил України – ред.). Адже, приймаючи техніку на ремонт, завод повинен підписати договір з Міноборони. А як він може його підписати, якщо в Міноборони немає коштів, бо на нього призначені витрати зі спецфонду, який порожній? Інакше не можна, там страшенна бюрократія, тому на оборонних заводах навіть крадіжки неможливі – вони навпаки завжди працюють в мінус.

Водночас оборонні заводи по лінії Нацгвардії у нас працюють. Це тому, що бюджети Нацгвардії і Міноборони формуються окремо за різними принципами. В бюджет Нацгвардії заклали гроші на ремонт і модернізації в загальному фонді, бо там потрібні були маленькі гроші. А на армію вирішили, що підуть великі гроші, і тому заклали на спецфонд.

До речі, я зараз часто буваю на фронті і бачу у хлопців шалене обурення. Військові ЗСУ не розуміють, чому в Нацгвардії є модернізована відремонтована техніка, а в них немає. Мені важко їм пояснити, що навпаки для них закладені величезні кошти, але Рада не дозволяє їх спрямувати.

А хто з них ближче до лінії зіткнення?

Звичайно, ЗСУ. Нацгвардія стоїть у другій лінії, бо так розподілено. Уявіть, військові ЗСУ часто питають, мовляв, Нацгвардію що, поставили позаду нас, аби нас розстрілювати? Але так не можна говорити. Так, Нацгвардія стоїть у другій лінії, але це також зона обстрілу, туди також заходять ворожі ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи – ред.). Знаєте, на фронті вже почалася ворожість між ЗСУ і Нацгвардією, вони один з одним на ножах, бо Нацгвардія отримує техніку, а ЗСУ – ні. Це ненормально, коли всередині армії є такий розкол.

Але що робити мені? Якщо депутати не хочуть нічого слухати і розуміти. Стосовно наступного року, якийсь мінімум закладений у загальному фонді бюджету. Десь приблизно 7 млрд.

У які ще сектори оборони планують спрямувати конфісковані кошти?

Спецфонд – це не тільки ремонт і модернізація техніки. Це також зв’язок, бо зараз на фронті дуже велика проблема – це відсутність будь-яких каналів зв’язку. Тут треба залучати іноземні технології, наші такого не роблять, а тому це значні витрати, близько 300 млн доларів.

Багато говорять, що армії потрібне вдосконалення і розвиток. А ми вже зараз розробили нові снаряди для «смерчів» (реактивна система залпового вогню – ред.). Бо «смерчів» у нас достатньо, а снарядів лишилося кілька штук. Тому кожне використання «смерчу» йде виключно за наказом Верховного головнокомандувача. Ми намагалися їх купити, але ціна захмарна.

РЗСВ "Смерч"

А потім з’ясувалося, що можемо розробляти їх самі. Більше того, ми зробили їх керованими, бо взагалі «Град», «Ураган» і «Смерч» неприцільно накривають цілі квадрати. У наших «смерчів» прицільність 5 метрів, а це – дуже високий показник. Але виготовити їх неможливо, бо на це йдуть кошти з космічного агентства. А саме – гроші зі спецконфіскації.

А президент - проти

Чи всі проблеми української армії вирішаться з надходженням коштів від спецконфіскації?

Справа не завжди в грошах. Коли оборонні заводи стали через брак коштів, ми запропонували дати їм можливість брати кредити у державних банках під державні гарантії. Для цього Рада мала проголосувати відповідну постанову, за якою погашення відсотків на себе бере держава. Більше того, за цією системою навіть маючи фінансування з Міноборони, заводи працювали би ефективніше, адже могли би починати роботу з початку року, а не чекати до квітня з підписанням договору з Міноборони.

Цю постанову почали розроблятися чомусь не в Міноборони або Укроборонпромі, а в нашому комітеті з нацбезпеки й оборони. Наші депутати бігали по Кабміну, як навіжені, ніби це тільки нам потрібно. А в Кабміні розпустили пір’я, включили бюрократію і заявили, що пропустять постанову. Дивіться, найбільше цим питанням займається мій колега Вінник. Він навіть теоретично не може мати жодного стосунку до оборонних заводів, бо не має власного бізнесу із виготовлення зброї. Він усе це робить тільки для того, щоб кошти надійшли на заводи і зброя потрапила на фронт!

До речі, на цих заводах збирають навіть бронемашину «Президентський дозор». А люди президента перешкоджають прийняттю постанови. Уявляєте? (сміється)

Кого ви маєте на увазі?

Пана Данилюка на посаді очільника Міністерства фінансів. Я ще можу зрозуміти, чому перешкоджає Міноборони. Бо коли оборонні заводи отримують кредити, вони відносно вільні, а коли ні – перебувають під диктатом окремих посадовців з Міноборони. А з приводу Данилюка я взагалі нічого не розумію. Зараз ця постанова зависла на ньому.

Взагалі ми намагалися так формувати бюджет на 2017 рік так, щоб у разі неприйняття закону про спецконфіскацію в обороні були хоч якісь гроші. Наприклад, модернізація і ремонт техніки у нас 50/50 загальний і спеціальний фонди. Зв'язок - приблизно так само. Усюди є потрошку, нулів не буде ніде. Якщо кошти зі спецконфіскації все-таки не надійдуть, працюватимемо по мінімуму, боротимемося за кредити для оборонних заводів.

А чи можна було на оборону із самого початку закласти більше коштів із загального фонду, які точно будуть у бюджеті?

Нам і так постійно дорікають, що ми на оборону витягуємо найбільші суми, тому ні. Минулого року при формуванні бюджету у нас були серйозні розмови з Яресько (колишня міністр фінансів – ред.), нам хотіли дати ще менше грошей. Треба думати і про інші сфери. Наприклад, цього року була жахлива ситуація із зарплатами для вчителів, наступного року їх мають трошки підвищити.

По закону. Як будуть конфісковувати?

Розкажіть про юридичну процедуру конфіскації коштів за вашим законом? Це правда, що вона буде відбуватися без рішення суду?

Ні, такого не було ніколи! Подібні чутки були ворожою пропагандою псевдоекспертів. Як усе буде насправді за цим законом: розслідується кримінальна справа, виокремлюються матеріали стосовно неправомірності походження арештованих у справі коштів. Ці матеріали подаються на розгляд суду, який не встановлює і не розглядає вину особи, інформація про особу взагалі відсутня, розглядаються виключно матеріали у справі. Таким чином, суд розглядає легальність походження коштів у такій справі. Суд отримує від прокуратури факти на підтвердження нелегальності їх походження, інша сторона – адвокати, захисники, треті особи – доводять протилежне. На підставі всіх цих даних суд ухвалює рішення.

Насправді ми ж на оборону записали тільки певний відсоток коштів, яка мають надійти зі спецконфіскації. Долю решти ще треба вирішити. Просто уявімо, що є спецфонд, який раптом наповнився на 30 млрд, із яких 10 розписано на нацбезпеку і оборону, а 20 лишаються у спецфонді. Треба розуміти, що кошти не надійдуть всі одночасно, кожна справа розглядатиметься певний час. Тому спочатку ми наповнимо бюджет армії, а потім долю решти конфіскованих коштів буде вирішувати Рада своїм голосуванням по мірі їх надходження. Не буде такого, що гроші потрапили до спецфонду і кудись зникли. Це питання буде під великою увагою громадськості.

Взагалі жоден закон у Раді так не відпрацьований і не вичищений, як закон про спецконфіскацію. Він був переписаний із аналогічного, що діє в Латвії, по якому і були конфісковані до їх бюджету 50 млн євро Арбузова, які мали надійти до нашого бюджету, якби на той час у нас був такий закон.

Хіба арештовані за кордоном кошти надійдуть до бюджету України після прийняття закону?

Так, ми довго про це мовчали, щоб була менша протидія, але грамотні юристи все одно просікли. Не треба говорити, що подібної практики немає у світі. Це працює в 40 країнах, в тому числі, європейських. Якщо в арештованих коштів немає власника, як це часто буває, то коли б він не з’явився, якщо гроші вже надійшли до держбюджету, то їх не повернеш, це кінець. Европейський суд розглядав з приводу цього вже багато скарг і завжди ставав на сторону держави, а не громадянина. Для того, щоб не розвалити систему відносин міждержавного права. Тому ми просто взяли латвійський закон, переклали його, обмежили і подали до Ради.

У кого будуть конфісковувати?

Конкретніше про обмеження, будь ласка.

По-перше, під дію закону потрапляють лише грошові кошти, облігації і дорогоцінні метали та не потрапляє майно. От зараз різні експерти, часто з депутатськими мандатами, виступають по телебаченню і говорять, що в людей по цьому закону забиратимуть квартири за несплату комунальних послуг. Це абсурд, бо ми повикидали із закону все майно, лишили тільки гроші!

По-друге, закидають, що під дію закону можна багато кого просто підтягти, а не лише тих кілька осіб, на конфіскацію чиїх коштів він був спрямований. Щоб цього уникнути, спочатку ми подали в законі список відповідних осіб. Це було неправильно, цього разу псевдоексперти були праві, стверджуючи, що так може бути негативне рішення Європейського суду. Взагалі закон не може бути персоналізованим, але ми це зробили якраз для того, щоб уникнути спекуляцій!

Тому невдовзі ми подали проект закону уже без прізвищ, але з додатковими обмеженнями, щоби спрямувати дію цього закону виключно на певних осіб. Обмеження були такі. Гроші мають бути арештовані виключно в рамках кримінальної справи про розслідування корупційного злочину. Там навіть поданий список відповідних статей. Крім того, у справі має обов’язково фігурувати держпосадовець, який має перебувати в розшуку не менше, ніж півроку. Нещодавно пропонували також, щоб цей закон працював лише півроку, аби не почалися звинувачення, що потрапляють під дію закону ті, хто не повинен. Просто час процедури розгляду справи судом обмежений якраз так, що за півроку дії закону ми конфіскували би кошти саме в тих, у кого треба.

Так виходить, що обмеження прописані таким чином, що закон все одно став персоналізованим, бо стосується, фактично, кількох осіб.

З юридичної точку зору механізм чистий. Так, ми цілеспрямовано виписували закон під ці кошти. Багато законів пишуться під проблему і це правильно. Взагалі нас цікавило одне: щоби вкрадені попередньою владою українські кошти потрапили до бюджету. Все інше нас в принципі не цікавило.

А без спеціального закону ніяк?

Чинним українським законодавством передбачені процедури конфіскації та спецконфіскації?

Передбачені, але це зовсім інше. Наприклад, справа Арбузова-Клименка. Ці люди виконували посадову роль, вони просто вивели кошти з Нафтогазу на офшорки, які потім зайшли в Україну і купили тут облігації. Але в Нафтогазі жодної документації з цього приводу не лишилося, її знищили. А коли почали розслідувати, ниточки потяглися до Арбузова і Клименка, тому й назвали справу умовно так.

Уявімо, що їх вину доведено і винесено вироки. Що робити із арештованими коштами? За передбаченою в законі процедурою конфіскації ми можемо їх конфіскувати тільки за наявності доказів, що вони належать Арбузову та Клименку, а доказів нема. Спецконфіскація за чинним українським законодавством – це конфіскація коштів третіх осіб, тобто тих, хто пов’язаний з Арбузовим: дітей, батьків, бабусів та дідусів. Але ми не можемо довести, що ці кошти оформлені на третіх осіб Арбузова, якщо вони записані на «Васю Пупкіна», як було із «вишками Бойка». У випадку ж мого закону ми не розглядаємо, ці кошти належать підозрюваному чи третім особам, вони легального походження чи ні. Нас просто це не цікавить. До речі, кошти по справі Арбузова-Клименка зараз взагалі нікому не належать, вони «безхазяйственні» , бо ніхто не заявив на них права.

Чинне законодавство дозволяє конфіскувати до бюджету кошти, у яких нема власника?

Ще недавно в нас була така норма. Але її зняли у вигляді поправки до закону про спецконфіскацію. Сталося так, що Пташник і Шкрум заявили, ніби Європа вимагає внести поправки до цього закону. Їх розглянув відповідний комітет, виніс на розгляд Ради. І тут раптом до другого читання «на коліні» з’являється маленька поправочка в якісь окремі пункти закону. Там навіть без контексту не було зрозуміло, про що йдеться. Ми проголосували, а через три місяці з’ясовується, що це була заборона конфіскації до бюджету «безхазяйственних» коштів.

Як ви можете голосувати за те, чого не знаєте?

Рада приймає купу законів, розібратися в усьому просто неможливо, тому доводиться довіряти тим колегам, які їх розглядають. Навіть самі колеги не завжди можуть прорахувати такі грамотні лобістські штуки. Виступають люди від профільного комітету, говорять, що вони все погодили. Але я розумію ваше здивування із такої роботи Ради. Я сама в шоці. Просто ми приймаємо забагато законів. Це ненормальна практика. Кожен має довго розглядатися – як спецконфіскація.

На вашу думку, кому і для чого була вигідна ця поправка?

Усім тим, хто весь цей час перешкоджають прийняттю закону про спецконфіскацію і зверненню до бюджету України значних коштів. Тим, хто працюють з Курченком і Портновим, а видають себе за великих антикорупціонерів. Ця компанія младореформаторів на кшталт Лещенка, Заліщук, Каська, Сакварелідзе, Шабуніна сьогодні становить загрозу для країни.

Більше про згаданих осіб та найближчих соратників Тетяни Чорновол читайте у другій частині інтерв’ю на Без Табу.

фото - Getty Images, Facebook

Наталія Косякова, Без Табу

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!