Це війна Трампа - Чому Європа не допоможе США з Іраном

18:14

"Нехай син Трампа воює" / Таснім

А з цим запрошенням союзників тралити Ормуз «руде сонце демократії» перегнуло, бгг.

Чому? Європейці ж бо мало платять за НАТО, все просрали, тож тепер США будуть виходити з Європи та урізати командування «Europe». Один барон із «іржавого поясу» вже їздив до Європи та по щоках плескав людей із приставками «фон» та «де» — розповідав, що настає дивний новий світ. З Москвою тепер тягайтеся самі, у нас там Китай. А в них там Москва.

Тому есмінець «Його Величності Дракон» так довго вантажиться, а французи не поспішають в Ормуз. Узбережжя там — це довга вузька кишка в 35 км в горловині. Запустить іранець якусь китайську ПКР — і «аджара гуджум», або вилізе БЕК чи міни дрейфуючі. У минулу війну кілька фрегатів покоцало, а зі «Старком» взагалі вийшов повний заліт з купою загиблих. Тоді, у 1987-му, одна іракська ракета «Екзосет» вбила 37 американських моряків на рівному місці.

Воно сикотно туди йти. Не те щоб страшно, а суто по військовій справі — неясний перець. Флотські звісно туди б увійшли, прочистили й придушили б легкі катерні сили та батареї ПКР, але обов’язково прилетить: то дрон у рубку, то ракета ляпне. А так не хочеться. Електорат, вибори, і так місць у респів буде менше — швидше за все, демократи візьмуть і Сенат, і Палату. Хочеться показати красиву картинку, а не те, як горить есмінець за мільярд доларів. Краще за все паради перемоги в Гавані та Тегерані.

Але це ж війна. Проти тичків з узбережжя є тактика «Острівної партизанщини» (EABO): висадитися на острови, поставити там Хаймарси морпіхів і смажити вглиб. З кораблів-доків висаджувати батальйонні групи, батарейки та під прикриттям важких дронів «Ріперів» та ізраїльських «Гермесів» довбати все живе. Підривати кожен пірс і шукати кожну дірку в березі, де схований катер.

Випалювати все на 20-30 км під вогневим прикриттям з острова і підтримкою авіаносця. Рейд, висадилися, вирізали, поставили міни, відійшли. Плюс висадка спеців і навідників — щоб іранець думав не про міни з катерів, а про те, як не «зажмуритися», як той сьогоднішній адмірал. Давно хотіли спробувати чи можна так, якщо у Китаї стрибнуть на Тайвань. Є привід спробувати.

За це доведеться платити трунами, підбитими кораблями та збитими вертушками. У першу «танкерну війну» 1980–1988 років було атаковано 544 цивільні судна. Загинуло понад 430 моряків. Світ втратив мільйони тонн нафти, а USS Samuel B. Roberts ледь не пішов на дно від іранської міни за десяток тисячі доларів — ремонт потім став у 96 мільйонів.

У першу війну в Іраку десятки літаків втратили, завжди буває така прочуханка. Але ця картинка перед виборами — «не алє». Буде чистий «ефект Могадішо»: один підбитий корабель у прямому ефірі може знести всю кампанію Трампа.

Заливні монархії разом із євреями стрьомаються бомбити мусульманську країну і терплять плюхи, бо американці заберуть авіаносці, а їхня «вуглеводродиця» залишиться один на один з Іраном.

Євреї кажуть: «ми й так бомбимо, давайте ви у вузьку протоку, у нас флот не самий сильний». А європейці збираються виконати союзницькі зобов’язання так само «чітко», як США перед ними щодо Москви.

Не можна приготувати яєчню, не розбивши яєць. Ціна на нафту, якби Іран ударив першим, маючи ядерку і розрядивши 1000 ракет — ну, легше б не стало. Тому треба увійти в Ормуз і, як у першу війну, ловити ракети, «дружній вогонь» та підриви. Стріляєш ти — стріляють у тебе. По-іншому ми на цій планеті не придумали. Але я думаю ще декілька тижнів будуть розмягшувати бомбардуваннями, якщо взагалі буде.