Гетто чи не гетто. Як правильно розуміти слова Олега Скрипки

16:45, 21 апреля
6
Ловити їх жменями - фото 1
Ловити їх жменями / фото - Влад Булгаков, сторінка Олега Скрипки на Facebook

Без Табу пояснює, чому черговий раунд мовного конфлікту, що здійнявся навколо грудневих слів Олега Скрипки, – не те, чим може здаватися на перший погляд.

Кінець тижня в Україні видався багатим на важливі події - й мова не лише про гучне затримання Миколи Мартиненка, нову порцію плівок Онищенка тощо. Звертаємо увагу, що Київрада нарешті насмілилася спробувати навести лад в рекламному бізнесі столиці. Зовнішньої реклами різного штибу дійсно стало надто багато, і дратує вона не лише неестетичністю, але й засиллям російської мови. Проте пальму першості в мовному питанні у депутатів раптово відбив черговий діяч мистецтва.

«Люди, які не можуть вивчити українську, мають низький IQ, таким ставлять діагноз «дебілізм». Треба їх відокремити, тому що вони соціально небезпечні, треба створити гетто для них. І будемо допомагати їм, як допомагають людям з вадами, на волонтерських засадах будемо співати їм «Володимирський централ». Навколо себе я це реалізую – я спілкуюсь з найкращими українцями, я беру на роботу в свій штат україномовних професіоналів», – Олег Скрипка, про існування якого останнім часом публіка встигла майже забути, нагадав про себе достатньо гучно та безумовно ефектно.

Сказати, що подібні вислови обурили російськомовний бомонд та ліберальну частину суспільства – не сказати нічого. Скажімо, підкреслено російськомовний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заради такого приводу навіть написав у соціальній мережі українською мовою (нехай, схоже, і не без допомоги електронного перекладача).

Арсен Аваков під загрозою потрапляння до гетто демонструє знання державної мови

Крім Авакова своє тлумачення словам Олега Скрипки запропонували й інші лідери суспільної думки, надавши проблемі статусу «срача» (даруйте, але саме так називають у соціальних мережах дискусії та громадські обговорення). На інтерв’ю Скрипки звернула увагу навіть невтомна речниця російського МЗС, в черговий раз сунувши носу туди, де він, начебто, не мав би бути в принципі.

Народ говорить. І любов, і гнів. У тому гомоні морськім (с)

Власне кажучи, відомий музикант не є першим з тих, хто звернув увагу на категоричне розрізнення населення за мовною ознакою. Міністр культури Євген Нищук, скажімо, кілька місяців тому дозволив собі дещо необережно висловитися про ненадійну «генетику» нащадків етнічних росіян на українському Лівобережжі. Урядовцю тоді теж добряче перепало, але згодом голови охололи, і виявилося, що істина сховалася недалеко. Хіба що настільки загострювати кути тоді, мабуть, було не варто.

От і Скрипка зі своєю палкою промовою «про гетто» не особливо помилився. Якщо бути зовсім точним, то подібні «резервації» деінде давно вже сформувалися через певні причини. У кожному індустріальному місті, розташованому на сході, півдні чи в центрі України, є щонайменше мікрорайон чи спільнота, де до української мови ставляться дуже негативно. А є населенні пункти, де не те що українською, а навіть суржиком до місцевих мешканців краще не звертатися (причому не лише на окупованих територіях, як не дивно). І неважливо навіть, гарною хтось вважає цю ідею чи поганою – радянська партійна номенклатура давно вже втілила її в життя, керуючись принципом «розподіляй та володарюй».

Мовне «гетто» радянського дитинства

Про сучасні мовні «гетто»

Хто на Харків? (с)

тім, здійнятий галас виглядає підозріло, незважаючи на актуальність. По-перше, інтерв’ю митця, з якого було запозичено скандальну сентенцію, датується груднем минулого року. Тоді на нього ніхто дивним чином не звернув уваги, а зараз вулик так загув, що навколо не чути геть нічого. На додачу новина ця з’явилася 20 квітня – у день народження Адольфа Гітлера, персоною якого і досі лякають непатріотично налаштовану молодь по той бік українсько-російського кордону. Якщо комусь раптом здалося, що це не співпадіння, то можна забирати свого пиріжка з верхньої полиці.

Технологія "зради"

По-друге, не всі ще встигли забути непатріотичне інтерв’ю Івана Дорна – персонажа, від якого в суспільному та культурному плані користі значно менше, ніж від фронтмена ВВ. В таких випадках з точки зору пропаганди завжди необхідно знайти гідне протиставлення.

А тепер давайте подивимося на біографію Олега Скрипки, щоб зрозуміти: на роль еталону він підходить ідеально. Син українських переселенців, народився в Таджикистані, зростав у Мурманській області – але при цьому зумів зберегти мовно-культурну ідентичність. Начебто й музикант, але освіта вища технічна – схоже, клепка в голові таки є. Додайте до цього активну організаторську діяльність, і чудовий образ виглядатиме цілком довершено.

Гетто чи не гетто. Як правильно розуміти слова Олега Скрипки - фото 43335От тільки біда в тому, що відносно темних плям на цьому сонці теж вистачає. Були ж часи, коли митець нахвалював Віктора Януковича як ефективного менеджера на противагу Ющенку.

Були і випадки, коли він говорив про те, що не хоче псувати стосунки з російською аудиторією та «колегами за цехом». До речі, чи пам’ятає хтось про позицію Скрипки щодо Майдану? Отож бо й воно. Ідеальних спікерів, як відомо, не буває, але за ці речі чіплятися будуть ще довго. І навіть про Дорнів, Ярмаків та інших митців швидесенько забудуть, можете не сумніватися.

Що ж виходить в підсумку? А те, що ЗМІ таки мають звичку перекручувати слова і вимикати почуття гумору тоді, коли його вимикати не можна.

«Вважаю, що наша держава має надати українцям більше можливостей опанувати рідну мову. Але, якщо частина громадян не здатні її вивчити, то вони самі себе прирікають на асоціальну перспективу… Я пропоную допомагати російськомовним українцям, надаючи їм освітню підтримку. У той час, коли законодавство сусідньої держави навіть не дає можливості перетнути російський кордон без сертифікату про знання російської. Відтак, моя дещо іронічна пропозиція, висловлена у довільному спілкуванні зі студентами, і сформульована конспірологами-технологами як «гетто», – значно гуманніша, аніж російська дійсність», – ось що мав на увазі черговий діяч культури, якому, мабуть, не варто було втручатися до державотворчих справ.

Все по місцях

Отак і живемо – від крайнощів до крайнощів.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
6

Другое на тему

Комментарии

Публикации

НОВОСТИ

Без Табу Новости Гриць Якович Вареник
close
Надіслати відгук