Філіп до Москви прилип: Як кремлівська пропаганда тисне на Україну через Чехію

Чеські маргінали звинувачують Україну у придушенні Празької весни

Лідер чеських комуністів Войтек Філіп звинуватив Україну у придушення Празької весни. Ця безглузда заяв наробила чимало галасу – Без Табу пояснює, що це було, а також – хто за цим стоїть.

Як вже доводилося неодноразово відзначати, найбільшої шкоди Україні здатні завдати не корисні дурники, а ті, хто намагається ними видаватися. Ця теза є актуальною не лише для внутрішньополітичних процесів – за кордоном теж вистачає агентів кремлівського впливу, що ладні псувати нашу репутацію за допомогою неадекватних заяв. Або принаймні намагаються це зробити, як в історії з лідером чеських комуністів Войтеком Філіпом.

Празька весна та радянські танки на вулицях столиці у відповідь на спробу лібералізації тоталітарного ладу для чехів є не гіршим приводом для фантомного (і не лише) болю, ніж Голодомор для України. Під час кожної річниці кривавих подій 1968 року у Чехії наново розпалюється дискусія щодо справжніх винних у організації каральних акцій та співгромадян, закатованих у в’язницях винятково за антирадянські погляди. Провина Москви для всіх була начебто очевидною.

Радянський танк з правильним маркуванням

Аж ось чеський комуніст Філіп напередодні 50-річчя вторгнення СРСР в інтерв’ю впливовій The Guardian вирішує звинуватити в акті агресії проти чеського народу – хто б міг подумати – Україну. За його словами, основу радянської політичної еліти в ті часи складали українці на чолі із Брежнєвим (етнічний росіянин, родом с Кам’янського – ред.), у складі Політбюро нібито перебував лише один чистокровний росіянин, а більшість вояків-окупантів мали українське походження. Єдине, з чим можна погодитися, та й то частково – вихід дніпропетровського клану на перший план наприкінці шістдесятих. Але варто лиш згадати про неадекватну реакцію умовного Федорчука на відносно проукраїнські погляди Шелеста, як стає зрозуміло, що громадянин СРСР та українець – поняття дещо неспівставні.

Дісталося від підстаркуватого носія теорій марксизму-ленінізму і іншим географічним сусідам. На його думку, НДР, Польща та Угорщина настільки заздрили Чехословаччині, що ледве не підбивали Москву на вторгнення. Та основний удар все ж перепав нам - українцям. І не важко здогадатися, звідкіля росте коріння подібної ініціативності Філіпа. Якщо вже Росії легко вдається маніпулювати впливовими політиками в країнах Західної Європи, що ніколи не перебували під московським каблуком, то перетворення на маріонетку немолодого маргінала – справа кількох секунд бесіди та неочевидної погрози.

Чехи чудово розуміють - хто ворог / oleg-leusenko.livejournal.com

На користь цієї версії зайвий раз говорить намагання голови Комуністичної партії Чехії та Моравії відмахнутися від кремлівського покровительства. Мовляв, жодних вказівок з посольства РФ у Чехії нам не надходить, серед усіх російських політиків ми стосунки підтримуємо хіба з КПРФ. Для правдоподібності в очах довірливої аполітичної частини чеського населення додається ще й байка про те, як російські «червоні» на чолі із Зюгановим нібито влаштували найбільший протест проти політики Путіна. І в якості винагороди отримали чимало депутатських мандатів у Держдумі, еге ж. Жаль, що на батьківщині Вацлава Гавела не знайомі із поняттям «кишенькової опозиції».

Щоправда, є й хороші новини. Позицію місцевих комуністів як аполітичне, так і політизоване населення Чехії геть не розділяє. Причому стосується це не лише українського питання. Чим далі від Оксамитової революції 1989 року, тим меншу підтримку серед виборців має КПЧМ. На останніх виборах «пенсіонерський гурток за інтересами» отримав трохи менше восьми відсотків голосів, що конвертувалися у п'ятнадцять місць в чеському парламенті. На додачу компартія має два місця в Сенаті та трьох депутатів в Європарламенті – начебто й непогана можливість засвітитися, але крапля в морі з точки зору реального політичного впливу.

Цікаво, що середній вік депутатів парламенту Чехії від КПЧМ складає 75 років. Це навіть більше, ніж середня тривалість життя в країні. А кількість членів партії загалом в період з 1992 по 2008 роки зменшилася більш ніж у чотири рази – з 354 тисяч до 75. І на відокремлення Словаччини подібну деградацію не списати, оскільки КПЧ офіційно було розформовано 29 років тому, а партія-правонаступниця від словацьких братів по ідеології миттєво відмежувалася. Виходить, що популярність марксистських ідей зменшується разом із вимиранням останнього покоління, народженого до Другої світової війни або під час неї.

Нагадування для Войтека Філіпа

Не менш цікавою є й біографія гострого на язик Войтека Філіпа. Точніше, один з її пунктів – вступ до лав КПЧ 1983 року. Питання навіть не в тому, що сталося це у 28 років (якось запізно за партійними канонами соцтабору), а в тому, що чеська компартія на той час перебувала навіть у більшому занепаді та застої, ніж радянська на фоні перегонів на лафетах. Кілька років потому лозунги на кшталт «разом із Горбачовим проти Гусака» під час офіційних візитів генсека КПРС до ЧСРР стали нормою. Як показує практика, до політичних кадаврів в таких випадках приєднуються або дурні, або ідейні послідовники. Станом на 2018 рік навіть важко сказати, яка з характеристик більше пасує Філіпу.

Голова МІД України про скандальні заяви підстаркуватого чеського комуняки

Що варто зробити Україні? Дати максимально жорсткий відсіч за дипломатичними каналами, після чого намагатися не звертати уваги на безглузді обвинувачення. Ця тактика, відверто кажучи, видається найбільш раціональною: під час активної фази російської агресії треба боротися із основними силами ворога, а не відволікатися на гавкіт сателітів-пішаків, яких навіть вдома здебільшого ненавидять.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!