Блат і Розенблат. Як бурштинова мафія стала одним цілим з українською владою

Борислав Розенблат. Етюд у рожевих тонах / zhitomir.info

Без Табу аналізує скандал навколо хабарництва депутатів Розенблата та Полякова, з'ясовує їх зв'язок з бурштиновою мафією, проводить лінію до прем’єра Гройсмана та задається питанням – навіщо Петро Порошенко залучає під свої знамена таких людей.

Коли минулого року історія боротьби з українською бурштиновою мафією, здавалося, вийшла на свій пік, в голові промайнула неприємна думка: це ще не кінець казки і навіть не кінець приказки. Український політикум і українське правосуддя – не ті середовища, в яких потрібним чином працюють закони людської логіки для цивілізованих країн. Рано чи пізно замість встановлення справедливості доведеться стати свідками половинчастого рішення з серії «послухали лисичку і щуку кинули у річку». Надто вже багато політиків та чиновників вміють робити пропозиції, від яких не можна відмовитися. Але зараз це зайшло надто далеко.

Коли кілька років тому вірний слуга родини Льовочкіних та показний патріот Сергій Рудик розсаджував на керівні посади в регіональних управліннях Держкомзему дрібних представників донецької мафії, галасу майже ніхто не здіймав. Широка публіка дізналася про це лише тоді, коли патріотичний нібито політик потрапив до цупких лап «гвардійців Корбана», посидів трохи «на підвалі» та був відправлений до зони АТО. Щось схоже доводиться спостерігати і зараз, після арешту чи то охоронця, чи то водія народного депутата від БПП Борислава Розенблата під час отримання хабара у двісті тисяч доларів. Снігова куля вже покотилася донизу, збираючи на себе все більше і більше снігу – зупинити її навряд чи вдасться.

Якщо аналізувати біографію Борислава Розенблата окремо від основної сюжетної лінії, то не дуже зрозуміло, за що пересічному нардепу може перепасти стільки грошей не у вигляді подарунку. Типовий номенклатурний синок, корінний киянин, який одного чудового дня, щоправда, ризикнув спочатку отримати у Житомирі середню спеціальну освіту, а потім і перебратися сюди на постійне місце проживання…

Між цими двома деталями приховалася ще одна – чотири роки навчання у радянському/російському військовому училищі в Камишині. Але якщо Україна може дозволити собі тримати на чолі МЗС зятя державного зрадника і військового злочинця (незалежно від професійних якостей, до речі), то цей факт навіть зрадою назвати не можна. Як і спробу пролізти свого часу до великої політики під знаменами СДПУ (о) та Партії Регіонів – легше знайти політика, який подібних гріхів не має. Хіба не так, Петро Олексійовичу?

Але інший факт пояснює все чудово. Борислав Розенблат за десятиліття проживання та ведення бізнесу на Поліссі став вагомим гравцем на тіньовому ринку видобутку бурштину. В якості вишеньки на торті можна використати також рік обіймання керівника Житомирської обласної організації роботодавців. Практика показує, що подібні «союзи меча та орала» мають прямий стосунок або до найбільш одіозних представників донецької мафії, або безпосередньо до Федерації роботодавців України та одіозного Дмитра Фірташа. Тобто проукраїнською позицією там зазвичай і не пахне.

Складні часи для Розенблата

А тепер давайте пригадаємо, хто в Україні видає дозволи на видобуток бурштину? Правильно, «Держгеонадра», яким зараз на незаконних швидше підставах керує такий собі Олег Кирилюк. Колишній депутат-регіонал з Житомирщини протягом останніх трьох років неодноразово намагався обійняти якусь високу посаду, але заважали давні грішки. Все було б дуже сумно, якби хтось із земляків не замовив за Кирилюка слівце особисто голові уряду. І Володимир Гройсман не без ризику для власної репутації в обхід усіх конкурсів показав, як керувати країною - зумів прилаштувати новоспеченого протеже на хлібне місце.

Об'єднані спільною справою

Заступник Олега Кирилюка у «Держгеонадрах» Микола Фощій – фігура навіть більш одіозна, ніж його шеф. Власне кажучи, хитрий дніпровський ділок міг посісти місце, що займає зараз Олег Кирилюк, ще минулого року і навіть конкурс на посаду виграв. Але громадська рада «Держгеонадр» виступила категорично проти, і вищому начальству довелося дослухатися до вимог підлеглих (ненадовго, щоправда).

Показово, що в рідному місті колишнього керівника державного підприємства «Південукргеологія» недолюблюють як прихильники нової влади, так і їхні опоненти. Перші справедливо вважають Миколу Фощія пережитком минулого, що здатен наживатися хіба що на зарплатному фонді власної контори. Інші – через те, що борги треба повертати вчасно і не бігати від кредиторів. З таким набором талантів та вподобань людині місце десь під крилом у Балашова та партії 5-10, Але натомість він все ще тримається на державній службі.

І от тепер вимальовується досить цікава схемка. Якийсь «бізнесмен» хоче зайнятися нелегальним видобутком бурштину, доки попередніх «хазяїв життя» розпинають прокурори та судді – раз. Він виходить спочатку на депутата Розенблата, який вирішує всі питання з земляком та давнім знайомим Кирилюком – два. Навіть якщо правосуддю вдасться докопатися до істини і розставити усі фігури по місцях, то відповідальність все одно в кращому випадку понесе депутатський охоронець/водій, що тримав в руках сумку з хабаром – три. Це те, що лежить на поверхні. Все нібито виглядає просто.

Втім, лишається ще багато незрозумілих речей. Яким, скажімо, боком до цієї історії може бути причетним нардеп від Народного Фронту Максим Поляков – недолугий піарник самого себе та такий собі академічний авторитет а-ля Рудик? Відомо, що це песрона не самостійна та повністю залежна від Миколи Мартиненка - ще одного улюбленця НАБУ. Можливо, саме завдяки своєму патрону він тут.

Хто ще з представників правлячої коаліції може бути втягнутим в цю історію? І нарешті, чим думало оточення Петра Порошенка тоді, коли три роки тому запропонувало Бориславу Розенблату стати довіреною особою майбутнього тоді ще президента? Плями на репутації – це не якась там кава чи жир, їх так просто не відпереш.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!