Битий небитого везе: Справа Манафорта як демонстрація різниці між США та Україною

США робить справу за Україну

Антикорупційний суд по Україні нарешті запрацював, але не в Україні, а в США. Американське правосуддя робить справу за своїх українських колег та карає людину Януковича - Пола Манафорта - в той час, як Україні, здається, нема до того жодного діла.

Судовий процес у справі Пола Манафорта, яка прямо стосується попередньої (а, можливо, і поточної) української політичної еліти, ризикує завершитися вироком, який навряд чи вдовольнить як захист, так і обвинувачення. Так, через поважний вік навіть 20 років ув’язнення для колишнього голови передвиборчого штабу Трампа можуть перетворитися на довічний термін. Відповідно до вердикту суду присяжних одіозний політтехнолог і взагалі може отримати 80. Однак до в’язниці він, схоже, потрапить як звичайний неплатник податків, а не як сірий кардинал, який заради перемоги клієнтів не гребував небезпечними зв’язками.

Адвокати підсудного, звісно ж, старалися як могли. Де-не-де вони навіть виставляли Манафорта жертвою непередбачуваних обставин. Захист, приміром, наполягав на тому, що офшорний рахунок на Кіпрі, від якого і потягнулися ниточки до інших злочинів, впливового іміджмейкера змусили відкрити українські багатії з Партії Регіонів – мовляв, іншого безпечного способу платити за його послуги вони не мали. На суд подібні маніпуляції зазвичай не діють. І справді, хто винен в тому, що Манафорт узявся за роботу із максимально токсичною клієнтурою? Лише власний надмірний потяг до легких грошей, сліди надходження яких легковажний Манафорт навіть приховати не спробував.

Втім, спеціальний прокурор США Роберт Мюллер все одно лишається невдоволеним. У його імпровізованій шаховій партії колишній радник Януковича був не більш ніж слоном, прибирання якого відкривало шлях до короля у Білому домі. Логіка є цілком зрозумілою: який би зиск від президентства Трампа не мали певні політичні та бізнесові кола, та втручання іншої держави до виборчого процесу в Америці є неприпустимим. Надто якщо мова про Росію з її невмирущими антиамериканськими задумами.

Мова не про імпічмент Трампу, а про приборкання неконтрольованої (а, може, контрольованої кимось стороннім) людини на посаді президента США

Однак шлях до прямого переслідування людини, яка щоразу успішно ставала на ноги після кількох банкрутств, розчистити не вдалося й досі. Присяжні вирішили, що докази за внутрішньополітичними пунктами обвинувачення не є достатньо переконливими для того, щоб визнати Манафорта винним за ними. Є хитка надія на те, що підсудний заговорить та попросить про угоду, побоюючись опинитися за ґратами до кінця днів. Але поки далеко не те що до процедури імпічменту, а й до прямих звинувачень на адресу Трампа. Це не Україна – в США, щоб вказувати пальцем на першу особу держави як на зрадника національних інтересів, треба мати щось вагоме на підтвердження цієї версії.

Головна інтрига справи зараз полягає в тому, чи скористається президент законним правом на помилування колишнього (чи ні?) соратника, якщо небезпечна тяганина зайде надто далеко. Наступник Обами та симпатик Путіна справді опинився перед непростим вибором. Спроба врятувати Манафорта вдарить не стільки по рейтингу, скільки по репутації Трампа – нехай і не маніяка витягатиме на волю, та все ж людину, що посягнула на дещо святе для пересічних американців. В свою чергу, мовчазна згода із вироком суду означатиме, що епатажний медіамагнат заради спасіння власної свити не готовий пожертвувати бодай чимось. А прояв нелояльності може і Манафорта підштовхнути до угоди із Мюллером. Класичний цугцванг, з якого боку не глянь.

Але знаєте, що видається найцікавішим з українського ракурсу? Станом на кінець літа 2018 року Манафорт – єдиий з топ-поплічників Януковича та його злочинного режиму, до якого дісталося правосуддя. Причому американське, а не українське. А наш найгуманніший суд на світі цілком ймовірно присудить єнакіївському втікачу навіть не довічне ув’язнення, а лише 15 років. Просто спробуйте це усвідомити: п'ятнадцять років за державну зраду проти вісімдесяти за фінансові махінації. Несплата податків в Україні, до речі, взагалі не вважається смертним гріхом чи злочином, якщо вчасно обрати собі правильне політичне прикриття. За останні чверть століття, принаймні, жоден політик цю тезу спростувати не намагався.

В чому звинувачують Манафорта та чому офіційній Україні до цього нема жодного клопоту

Ось в цьому і полягає принципова ментальна різниця між нами та США. Там, за океаном, навіть мимолітна демонстрація надмірної розкоші може підвести під монастир (згадайте, на чому проколовся, скажімо, Олдріч Еймс). А несвідома частина українського населення і досі вперто виправдовує умовного Ахметова – мовляв, не на офшорні рахунки дивитися треба, а на реальні справи та допомогу переселенцям. І нічого, що переселенцями сотні тисяч мешканців Донбасу стали саме з вини негідника-олігарха Ахметова, який з радістю відкрив ворота перед троянським конем із триколором на спині. Головне – красива неправдоподібна картинка, що гіпнотизує любителів обміняти голос на виборах на кіло гречки. Одне й те саме від року в рік.

Справа Манафорта як нагадування, що українське правосуддя хворе

Буде дуже кумедно, якщо на час прийдешніх президентських та парламентських виборів в Україні єдиним покараним за гріхи «легітимного» лишатиметься його американський радник та політтехнолог. Кумедно, але реалістично, оскільки складається враження, що того ж батька «ЛНР» Єфремова досі тримають під арештом винятково через неможливість тихенько випустити його до чистого поля в напрямку РФ. Те, що в Америці вважається обтяжуючими обставинами, в наших краях, навпаки, може раптово забезпечити індульгенцію.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!