Банальна крадіжка. Куди поїде «скіфське золото»?

Експонати не можуть повернути до України до рішення суду

Виставку «Крим. Золотий острів у Чорному морі», більш відому тепер у ЗМІ, як «скіфське золото», ніяк не можуть забрати з нідерландського музею. Росія прагне вивезти експонати до анексованого Криму, Україна – до київського музею. Післязавтра музейники зустрінуться в Амстердамі на суді.

Виставка спочатку відкрилась німецькому Бонні у 2013 році і, згідно з контрактом, у січні 2014-го переїхала до Амстердаму. Вона мала завершитись 31 травня, але нідерландський музей Алларда Пірсона вирішив продовжити експозицію до кінця серпня, і запропонував укласти додаткову угоду про продовження терміну виставки. У Київ частину експозиції, а саме 19 експонатів, вдалося вивезти, бо київський музей уклав угоду про продовження перебування виставки у Нідерландах. Кримські музеї, що базуються у Симферополі, Керчі, Бахчисараї та Херсонесі, продовжити угоду не змогли через анексію, і повернути експонати не можуть.

Юридичний бік справи більш-менш зрозумілий: кримські музеї вимагають експонати назад, керуючись угодою між ними та музеєм Амстердаму щодо проведення виставки. Але українські аргументи у Мінюсті вважають більш сильними, бо Україна є власником експонатів, а право власності переважає право оперативного управління, яке здійснювали кримські музеї за угодою.

Але окрім юридичного боку є ще політичний та інформаційний. Засідання має відбутись післязавтра, але у представників української сторони досі проблеми з візами - зокрема, ще не отримала документу генеральний директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмила Строкова. Існують проблеми і взагалі з перебуванням українських представників у Нідерландах під час судового розгляду. Міністр культури Євген Ніщук називає це частиною інформаційної кампанії Росії, говорить і про ймовірне залучення російських спецслужб до таких дій.

Окрім політичного інтересу Росії – тобто зайвого аргументу щодо легітимності анексії – Євген Ніщук не виключає і інтерес приватних колекціонерів. За його словами, є законодавчі гарантії, що не дозволять експонатам зникнути десь у дорозі та потрапити у треті руки. Але черги із зацікавлених, цілком можливо, вже вишикувались.

У Мінюсті та Мінкульті, з одного боку, просять ЗМІ максимально висвітлювати, чого у цій справі хоче Україна, і як цьому протидіє Росія. А з іншого боку, посадовці поводять себе доволі жадібно щодо подробиць справи – лише говорять, що відбудеться розгляд по суті. Пояснюють тим, що завчасно вивалювати у інформаційний простір усі аргументи, які можуть знадобитися у судовому процесі, не варто.

Щодо суми збитків все дуже відносно: 565 експонатів виставки були застраховані на 1,5 млн євро, а 19 експонатів, які вдалося повернути до Києва – на 11,5 млн. Але заступника міністра юстиції Антон Янчук говорить, що вимірювати це сумою страховки чи висновками експертів-оцінщиків не можна, бо мова про культурне надбання.

За словами Антона Янчука, справа затягувалася з двох причин. По-перше, випадок специфічний: не кожен день музеї з різних країн судяться одне з одним за експонати, та ще й із такими нюансами, як проблеми з юрисдикцією через анексовану територію. По-друге, нідерландський музей довгий час зволікав із вирішенням цього спору, сподіваючись, що якось обійдеться. Власне, керівництво музею зайняло нейтральну позицію і ще 20 серпня 2014 року заявило, що віддасть експонати тій стороні, яка виграє справу.

Спочатку експозицію не чіпали, бо за угодою співробітники нідерландського музею не можуть цього робити без присутності представників українських музеїв. Потім кілька українських співробітників приїхали до Амстердаму, експонати зібрали, запакували та помістили в окреме приміщення - генеральний директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва сподівається, що вони перебувають там і досі.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!