9 травня більше не буде “днем перемоги”

Ніколи знову

Президент вніс до Парламенту законопроект, згідно з яким Україна вшановуватиме пам'ять загиблих та відзначатиме ветеранів 8 травня. 9-го травня святкуватимуть День Європи.

Рідкий приклад інституційної логіки. За Порошенка як офіційний день засновано День пам'яті та примирення 8 травня і він існує разом з днем перемоги 9 травня. За Зеленського - логіку доводять до кінця.

Ідея замінити 9 травня одне свято іншим - адекватна. Разом зі зміною курсу країни, який завершується під час війни.

Раніше - частина пострадянського світу, де день “завершення війни” (насправді - ні) став символом культу війни. Зараз - частина європейської цивілізації.

Для європейської (євроатлантичної) цивілізації “святкувати” річниці завершення світових війни не дуже властивно. І це - цілком логічне і адекватне сприйняття історії.

Першу світову не дарма «самогубством Європи», бо Європа після Великої війни вже ніколи не відновила того впливу та величі, які мала на 1914 рік. У підсумку Великої Війни “центр світу” переїхав за океан, а саму Європу вразило дві ракові пухлини - нацизм та більшовизм. Це призвело до Другої світової, яка була прямим наслідком Першої.

У підсумку одну пухлину вдалося видалити з тіла Європи. Нацизм як найбільш людиноненависницька ідеологія більше ніколи масово не піднімав голову. Доки не з'явився Путін.

А от більшовизм ще на майже 50 років окупував пів-Європи. І лише 30 років тому пішов у небуття. Уроки другої світової такі самі як і уроки першої світової:

1. Жодна війна “заради вирішення проблем” не вирішить проблем, а тільки створить нові і ще більш масштабні. Війна, після якої не вирішені причини, що до неї призвели, обов'язково повернеться.
2. Кращий шлях нівелювання загрози від імперії - прослідкувати, що імперія точно здохла. Бажано - щоб усі імперії здохли.
3. Якщо мир встановлений несправедливо,
4. Поступки диктатурам, що виросли на фундаменті реваншизму - шлях до війни. Саме це так споріднює Путіна і Гітлера.
5. Єдиний ефективний спосіб уникнути війни - бути готовим до війни. Роззброєння та ігнорування загроз - шлях до війни.

Що ми можемо констатувати як урок двох світових війн? Що людство було достатньо шоковане масштабами і наслідками, що вже майже 80 років ніякої “гарячої” світової війни не сталося. Ну і додатково ядерний відстрах. Він був корисним, це треба визначити.

Але це взагалі не означає, що загроза щезла. Бо деякі уроки вже забулися.

І так, я глибоко переконаний, що ми зараз були (саме були) за крок до початку Третьої світової. Бо якби Україна здалася в лютому 2022 року як Чехословаччина у 1938-1939 (нагадаю, там окупація сталася в два кроки), то наступний крок від Росії (країни Балтії) чи Китаю (Тайвань) гарантовано спрацювали б як 1 вересня 1939.

Ми та Чехословаччина, яка сказал “Йдіть до біса усі, ми будемо битися”. Власне, зараз сучасний Гітлер як кончений довбень намагається захопити велику європейську країну з великою армією та мужнім народом. А це народ отримує підтримку від усіх своїх сусідів та усіх світових держав, крім Китаю та Індії. І інші диктатори дивляться на цю війну і, судячи з доступної нам інформації, їм це ніфіга не подобається.

Це не означає, що ми точно уникнемо її в майбутньому. Навіть найближчому. Але поки що саме Україна та її збройні сили бережуть світ. Така вже випала доля.

Україна сьогодні головний “спонсор” “Ніколи знову” в контексті реальної “гарячої” світової війни. Хтось це усвідомлює і на Заході, і на Сході. А хтось - ні. Але перемога України у цій війні убереже світ. Най так і буде.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!