Золотий голос зради. Як Юлія Самойлова виконала свою місію

Самойлова зробила свої справу

Дівчина з особливими потребами і зовсім не особливим поглядом на геополітичні реалії свою місію вже виконала. Без Табу аналізує чергову провокацію Росії проти України та пояснює, чому вона водночас вдалася і провалилася.

Щонайменше вдруге за останні кілька місяців доводиться повторювати очевидну річ: якби Євробачення не існувало, його варто було б вигадати. Вигадати хоча б задля того, щоб представники певних країн та культур зненацька знімали маски та демонстрували широкому загалу справжні обличчя. Минулого року, щоправда, власну неприємну сутність продемонстрували хіба деякі впливові особи з боку майбутньої приймаючої сторони. Але весна-2017 з лихвою компенсувала нестачу міжнародних культурних скандалів.

Власне кажучи, питання участі Росії в черговому пісенному конкурсі, який вже вдруге в історії має пройти в Україні, не жартома, а всерйоз постало ще минулого літа. В Києві усі чудово розуміли, що для Кремля подібний захід є зайвим приводом здійняти бучу з-за онучі. Очевидно, що в Москві не збиралися відправляти захищати честь країни виконавця без прихованої серед інших фактів біографії «перчинки». Та й антиукраїнську позицію було б непогано відстоювати в публічному просторі. Народ жартував про Кобзона, Віку Циганову та Джигурду, навіть не здогадуючись, який хитрий фортель викинуть сусіди.

Про співачку на ім’я Юлія Самойлова навіть у Росії до останнього часу чули хіба що найбільш віддані її прихильники. У пересічного сибірського дроворуба її прізвище, швидше за все, викликало б одну з двох асоціацій – або родичка когось із братів-засновників «Агати Крісті», або онучка/правнучка відомого колись радянського актора. Про те, щоб пригадати хоча б одну її пісню, мови навіть не йшло. Але для Євробачення участь виконавиці з особливими потребами могла виявитися неймовірно вдалим ходом (в тому числі і маркетинговим). Якщо вже тут свого часу перемагали представники сексуальних меншин, то за дівчину в інвалідному візку майже вся Європа голосувала б, потопаючи у сльозах через розчулення. Суто музичні нюанси вже давно відійшли на десятий план – про це не варто забувати.

Проте у Кремлі думали зовсім не про перемогу. Кінець кінцем, гроші на проведення Євробачення-2018 підлеглі Володимира Путіна десь відшукали б за потреби, нехай подібні видовища для країни-правонаступниці СРСР зараз не на часі. Ставка на Юлію Самойлову від самого початку була провокацією в бік України. Справа в тому, що співачка свого часу гастролювала окупованим Кримом, порушуючи при цьому низку українських законів. Та й у соціальних мережах вона досить радикально висловлювалася на підтримку «проекту» #КримНаш. Ідеальна кандидатура на роль агнця на заклання для кривавої київської хунти™ , як міг би зауважити хтось із кремлівських стратегів.

Як не прикро це визнавати, але таки доведеться зауважити, що з автора цього плану міг би вийти непоганий шахіст. В усякому разі, поняття гамбіту йому чудово відоме. Українська влада і особливо спецслужби, які навіть в межах країни не можуть похвалитися бездоганною репутацією, опинилися між двох вогнів. Проігнорувати порушення власних законів та дозволити конкурсантці в’їзд на територію держави – продемонструвати слабкість та недієздатність. Вчинити так, як вимагає ситуація, і заборонити в’їзд – отримати на горіхи від оргкомітету Євробачення і ліберально налаштованої частини суспільства. Граблі обов’язково вдарять по лобі, от тільки які з двох обрати, щоб було не так боляче?

Вибір приємно здивував. І Самойловій, і її кураторам-високопосадовцям чітко дали зрозуміти: Москві доведеться шукати нового кандидата для участі в пісенному конкурсі. Хоча цілком ймовірно, що «пошук» триватиме не більше кількох хвилин – в якості запасного варіанту там, напевно, давно тримають якогось розкрученого виконавця (люди зі знанням ситуації, наприклад, вже заговорили в цьому контексті про Сергія Лазарєва).

Дівчина з особливими потребами і зовсім не особливим поглядом на геополітичні реалії свою місію вже виконала. Неважливо, як розгортатимуться події далі, але проросійські кола на Заході невдоволено гудітимуть аж до початку змагання. Он навіть оргкомітет вже прогнозовано почав бурчати на організаторів через «недоречність дискримінації».

Цікаво, що вісім років тому Росія ненароком опинилася в тій ролі, яку зараз власноруч відвела Україні. Грузію на Євробаченні-2009, що проходило у Москві, мав представляти Стефане з піснею «We don’t wanna put in». Організатори цілком передбачувано розчули Раша Гудбай політичний підтекст – Путін нехай номінально і не був на той момент головою держави, але за рік до цього саме після його відмашки почалася російсько-грузинська війна. Досягнути компромісу тоді не вдалося: грузинам дозволили узяти участь у конкурсі за умови заміни конкурсної композиції, але ніхто нічого міняти не став. Цю історію Кремль зараз, до речі, може повернути на свою користь. Мовляв, бачите, ми готові йти на поступки, на відміну від диких та неосвічених американських сателітів. І хтось же ж таки сприйме цю виставу за чисту монету!

Про характерну ж для представників богеми з українськими паспортами емпатію якось і говорити вже не хочеться, бо геть набридло. Ну скажіть, якої ще реакції можна було чекати від несвідомих митців, що досі серйозно розраховують на російську аудиторію? Ото ж бо й воно. Хоча б СБУ нарешті зробила щось корисне – і те хліб. А історія з участю сусідньої країни в Євробаченні-2017, схоже, найближчим часом не завершиться.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!