Закон Паскала. Чому реформу правоохоронних органів в Україні почали не з того кінця

Як скандал на засіданні парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності нагадав про старі проблеми, що, як з'ясувалось, нікуди не поділись.

Можна довго намагатися стати поважним членом суспільства, роками працювати на власну бездоганну репутацію і раптово зруйнувати усе одним необережним рухом або словом. Юрій Луценко тепер знає точно, як це може статися. Очільник Генеральної прокуратури України на учорашній зустрічі з народними депутатами хотів зробити як краще, але вийшло традиційно навпаки. Що ж такого мав сказати один з численних президентських кумів для того, щоб моментально впасти в очах прихильників рішучих реформ?

"Найкращих працівників із ліквідованого УБОЗ треба було перевести в кримінальний блок. А зараз найкращі профі втрачені для системи. А це й відсутність агентури… Ще не пізно запросити старих профі до роботи в кримінальному блоці", – одних лише цих слів особливо невдоволеним мало б вистачити для висновку в дусі "цей генпрокурор зіпсувався, несіть нового". Інших же остаточно переконало визнання Василя Паскала професіоналом, без якого карний розшук багато втратив. Так-так, вам не почулося: політв’язень часів Януковича відсипав чимало компліментів одному з типових псів тодішнього режиму, який під час Революції Гідності так намагався вислужитися своєму антиукраїнському начальству, що ледь не луснув.

У цій історії чудово виглядає абсолютно усе. Слова про необхідність повернути на колишні посади люстрованих та звільнених носіїв погонів – не що інше, як визнання поточного провалу реформи міліції, що перетворилася на поліцію лише на папері. Професійні якості зрадника, поставлені вище за його зрадницьку життєву позицію – не що інше, як демонстрація власної безпринципності. На додачу ще й Хатія Деканоїдзе заявила, що не мала жодних претензій до Паскала, а його відставка була цілком добровільною.

Не вистачило лише Арсена Авакова з його традиційними спробами очистити ім’я колишнього підлеглого, який нібито жодним чином не був причетний до розгону Майдану та інших звірств. Проте, сучасні технології дозволяють змоделювати виступ пана міністра:

Більшість чиновників так і не зрозуміла головного: суспільство вже не буде таким, яким було раніше. Ще років десять тому жалітися на свавілля правоохоронних органів більшість українців насмілювалася лише під час вечірніх розмов на кухні за чашкою чаю або чаркою горілки. Зараз же народ без зайвих роздумів вийде на вулиці, і це буде не проплачена юрба, що скандуватиме "поверніть нам звичні комунальні тарифи", а дійсно рішучі громадяни (співпадіння з назвою однієї партії-одноденки абсолютно випадкове, не хвилюйтеся). Кінець кінцем, вищезгаданий Паскал минулого року вилетів зі свого крісла саме під впливом хвилі народного гніву, яку вдало і вчасно підхопили деякі політичні сили. Так що прецедент цілком може повторитися.

Читайте також: Дурні помирають по п’ятницях. Чому переатестація поліції була приречена на провал

Луценко, до речі, також остаточно дав зрозуміти, чому у нього свого часу не вийшло зробити нічого корисного на посаді міністра внутрішніх справ. Юрій Віталійович давно вже має репутацію людини, яка абсолютно не вчиться на власних помилках. Але довіра до "досвідчених професіоналів" дійсно дивує. Невже шановний генпрокурор забув про те, що саме подібні "професіонали", яких було чимало серед його підлеглих у МВС, фактично здали його немов склотару і довели до «цугундера»? Ніхто не здивується, якщо раптом виявиться, що і деяким членам колишньої Партії Регіонів Луценко довіряє немов самому собі. Метелики завжди летять на вогонь, нічого нового, не звертайте уваги.

Проте головний висновок стосується генерального прокурора лише частково. Чимало людей минулого року цілком резонно висловили сумнів з приводу реформи силових структур – мовляв, американці та інші західні партнери почали чистити українську рибу не з того кінця. Правда зненацька виявилася на боці скептиків. Нова патрульна поліція, звичайно, працює значно продуктивніше та професійніше за своїх попередників, які найчастіше діяли за принципом "нічого не знаю, моя хата скраю" або взагалі підробляли на ОЗГ у вільний від основного заняття час. Особливо приємно визнавати це з урахуванням того, що нову форму здебільшого надягли люди, що не мали досвіду подібної роботи. Проте низи навряд чи здатні глобально змінити невтішну картину, якщо верхи не хочуть цих змін.

На цьому фоні чутки про ймовірний масовий відтік нових кадрів не видається чимось дивним. Умови для повернення викинутих нещодавно з лав правоохоронних органів до рідних пенатів нині є майже ідеальними. Доки в Бразилії мають намір притягнути двох останніх президентів до відповідальності за шалені фінансові махінації, а в Китаї давно вже борються з чиновниками-казнокрадами максимально радикальними методами, в Україні навіть дрібних шахраїв не завжди вдається покласти на лопатки. Зате головний бухгалтер Генеральної прокуратури має заміський будиночок, якому чимало американських сенаторів позаздрять. А її безпосередній начальник у відповідь на запитання про розкішне життя підлеглої швидше за все знизає плечима і скаже щось на диво банальне.

Нам, звісно, не звикати. Але як у подібних умовах житимуть наші нащадки? Хороше таке питання, актуальне.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!