Юріїв день. Як ГПУ вкотре продемонструвала свою професійну недієздатність

02.03.2017, 10:45

Піар-прокурор / прес-служба ГПУ

Історія з удаваним переслідуванням Юрія Іванющенка з боку генеральної прокуратури – найкраще підтвердження того, що українські можновладці можуть отримати негативний результат там, де його начебто не може бути.

Усі причетні та зацікавлені особи чудово розуміли: ГПУ та особисто Юрій Луценко не намагатимуться особливо тиснути на єнакіївського мафіозі і тим більше не чинитимуть спроб витягнути з нього якусь цікаву інформацію.

Щоправда, причини бездіяльності не всім видавалися однаковими. Хтось вважав, що багаторічний соратник Януковича гарантовано гратиме у мовчанку, тому потенційна сторона обвинувачення не схоче витрачати на нього час та ресурси. Інші, навпаки, були впевнені в тому, що Юрій Іванющенко заспіває немов канарка, якщо зуміти натиснути на нього. От тільки в цьому випадку назовні може вилізти чимало компромату, в тому числі й на осіб, що ситуативно опинилися по інший від підозрюваного бік барикади. Такий розвиток подій був би очевидно невигідним для багатьох політиків.

У гарного прокурора поганий суд?

Так чи інакше, але Верховний Суд України закрив усі справи проти Юри Єнакіївського навіть не через відсутність складу злочину, а через відсутність будь-яких слідчих дій протягом певного періоду. Можна як завгодно скептично ставитися до так званих антикорупціонерів, але пан Шабунін та його оточення в даному випадку праві на сто відсотків: Юрій Луценко намагається видати бажане за дійсне і водночас спихнути усю провину на Верховний Суд, який у нинішньому вигляді от-от вріже дуба. Цікаво також, що у саботажі винен ще один Юрій – Столярчук, якого після відставки Шокіна розглядали в якості претендента на крісло, що в підсумку дісталося його безпосередньому начальнику. Рука руку миє, класика жанру.

Фінт вухами від генерального прокурора не вдався - констатує Віталій Шабунін

Джерела зі знанням ситуації вже почали бідкатися з приводу того, що Україна знову втратить чималу суму грошей, які могли б в підсумку поповнити державний бюджет. Мова йде щонайменше про 200 мільйонів євро, що лежали на заблокованих рахунках Іванющенка у кількох банках по всьому світу. Про справжні ж обсяги капіталів одного з найяскравіших представників донецько-криворізької мафії навіть деякі наближені до нього особи навряд чи зможуть розповісти. Не тому, що хочуть зберегти таємницю, а тому, що не володіють потрібною інформацією. А незнання у подібних випадках дуже бентежить.

Технологія закриття справ проти Іванющенка. Наступний - Клименко?

Власне кажучи, навіть удаваний ризик втратити усе включно зі свободою не заважав старому мафіозі майструвати корупційні схеми там, де йому було особливо цікаво це робити. Найбільш яскраво це було помітно в Одесі півторарічної давнини. В часи, коли боротьба за ОПЗ та інші цікаві активи досягла свого апогею, місцева влада за допомогою тендерів намагалася визначитися з приватними силовими структурами, які охоронятимуть важливі для держави об’єкти. Мова йшла не лише про охорону нерухомості, але й про автомобільне патрулювання ділянок, через які проходили важливі комунікації (нафтопровід Одеса-Броди та магістральний газопровід, наприклад).

Чимало торгів в підсумку виграли фірми-одноденки, що не могли похвалитися цікавим послужним списком. Проте під час спроби розібратися у походженні цих контор під умовною назвою "Роги та копита" неодноразово вилазила назовні спільна риса – певна частина персоналу свого часу мала стосунок або до "Безпеки бізнесу", або до інших охоронних структур донбаського походження, що існували за гроші Іванющенка. Не всі вони тримаються на плаву станом на початок 2017 року, але тоді спроба підстелити собі соломку на випадок дійсно жорстокої боротьби виявилася вдалою. Місцеві відповідальні особи лише плечима знизували – ми б, мовляв, зробили щось, та тільки команди з Києва не надходило. Невже хтось дійсно вірив в те, що команда таки надійде?

Втім варто все ж повернутися від минулого до сучасності. Втративши можливість притиснути до стіни одного з капореджиме президента Януковича, ГПУ вирішила взятися за одного з бухгалтерів тодішньої влади. Дозвіл на заочне переслідування Олександра Клименка вже зараз подається деякими ЗМІ та лідерами суспільної думки як беззаперечна перемога. От тільки закінчиться історія, швидше за все, традиційною зрадою. Підсумок риболовлі в даному випадку залежить не від розміру риби чи якості наживки, а від міцності вудки. Чи варто на щось сподіватися, коли рибалка в якості інструменту використовує стебло очерету? Отож бо й воно.

Без коментарів

Наостанок лишилося тільки одне питання: наскільки сильно радітиме такому повороту подій вірний слуга Юрія Іванющенка і депутат від владної БПП Олег Недава? Та й на інших зацікавлених осіб непогано було б подивитися.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець