Тягни-штовхай. Як антикорупціонери ходили в гості до Луценка
Після оприлюднення свідчень представників НАБУ, які розповіли про катування з боку працівників департаменту ГПУ, активісти вийшли під стіни будівлі Генпрокуратури з пікетом. Але акція виявилася чимось середнім між передвиборчою кампанією та співбесідою на посаду Генпрокурора.
Пікет на захист НАБУ став другим прецедентом: раніше з акцій протесту силовиків можна було згадати лише мітинг колишніх міліціонерів, що не пройшли переатестацію. Ясно, що цілком незалежну антикорупційну структуру створити неможливо за визначенням. І якщо вдалося забезпечити незалежність від держави та учасників старих схем, варто шукати, куди ж вткнулася дзьобом та пташка, що висмикнула з багнюки хвоста.
Насамперед під час мітингу мала би стурбувати репліка щодо того, що після активістів виступатимуть «представники наших чудових нових політичних партій».
Політичні промови, звісно, були гарячіші, але активісти теж відзначилися. Віталій Шабунін з «Центру протидії корупції» розповів, що НАБУ проводило негласні слідчі дії у трьох провадженнях щодо корупційних дій департаменту Дмитра Суса. Ще навесні, а не зараз, в якості помсти за обшук в НАБУ. А також нагадав, що працівника прокуратури, який розмахував пістолетом під час сутички між НАБУ і ГПУ, могли би просто застрелити.
Активісти також попереджали, що протести можуть відбуватися і в іншому форматі – Олексій Гриценко з «Автомайдану», наприклад, згадав, що тернопільський осередок був налаштований щодо сценарію сьогоднішньої акції більш радикально. Але Луценку «дали шанс виправитись». Хоча журналіст Дмитро Гнап і скаржився, що без шин якось нуднувато, і у перспективі протести мали би розростися в тому числі і до виїздів у Козин під Києвом, де розташована резиденція Порошенка.
Із плакатами і реквізитом все було більш ніж добре: друковані транспаранти роздавали учасникам пачками, власноруч намальованих було лише кілька. Активісти по завершенні анонсували наступні акції, які будуть так само мирні і нетривалі – бо всі люди зайняті і не можуть днями сидіти під ГПУ. Цікаво, хто в такому випадку стерегтиме шини, якщо протест затягнеться. Але подітися нема куди – активісти вже стурбовані реакцією закордонних структур, що були натхненниками як створення НАБУ, так і антикорупційного руху в цілому.
Із медіапідтримкою та інформуванням про нюанси ситуації, виявляється, у НАБУ якось не дуже – активісти самі визнають, що люди поза межами силових структур не дуже орієнтуються, хто кому хто і з якої причини весь цей гармидер. У кращих традиціях політичних промов Василь Гацько із «Демальянсу» процитував таксиста, який підвозив його на акцію, бо він спізнювався. Той, мовляв, думав, що НАБУ теж підпорядковане Порошенку, як і інші силові структури.
Народний депутат Мустафа Найєм нагадав Юрію Луценку, як його самого водили на ланцюгу, а тепер подібні дії здійснюють його співробітники. Ще один нюанс, на якому наголосив депутат: НАБУ не може зараз проводити негласні слідчі дії, і змушена звертатися до СБУ та інших органів за сприянням, що призводить до витоку інформації.
Олексій Гриценко порадив Генпрокуратурі взагалі змінити дислокацію, бо, можливо, із будівлею щось не так, якщо у ній, незважаючи на зміну керівництва, роками відбувається майже одне й те саме.
На акції було багато знайомих облич із правозахисної тусовки, що завжди активізуються у відповідь на інформацію про катування. Правозахисниця Олександра Матвійчук запропонувала прибрати згадку про Генпрокуратуру із Конституції – на її думку, це дозволить швидше її реформувати. Вона нагадала, що НАБУ якраз і створювали, бо правоохоронна система перебувала у колапсі.
Втім, не можна сказати, що зараз все кардинально змінилося: кілька відомств, повноваження яких перетинаються, а підпорядкування – різне, змушені конфліктувати одне з одним. Тепер пропонують долучити до з’ясування обставин конфлікту ще й слідчу групу Нацполіції – напевно, щоб вже усі можливі дійові особи були залучені до цієї резонансної історії.
Але, можливо, так навіть краще, живіше, здоровіше – коли би ми ще побачили все це назовні, без підкилимних «договорняків»? Коли б іще на відео сутички між НАБУ та ГПУ у центрі Києва можна було побачити здивовані, подекуди навіть шоковані тим, що відбувається, обличчя співробітників: перших – бо вірили, що іноземні стандарти їх захистять від місцевих реалій, других – бо не звикли бути жертвами?
Юрія Луценка згадували майже у кожній промові. Говорили про те, що його, як вихідця з Комсомолу та гарного оратора, поставили, щоб виправдовувати дії відомства – Віктор Шокін, мовляв, програв, бо не міг нормально комунікувати. Але, здається, із Шокіним все було трохи не так – там йшлося про відсутність будь-яких результатів.
Згадували Луценку й те, що він постить у соцмережах про книжки, які прочитав, але жодного разу не намагався поговорити с головою НАБУ Артемом Ситником хоча би по скайпу. Але якщо намагатися знайти у цьому щось добре, то Генпрокурор принаймні читає книжки. Разом з Аваковим, до речі. І приблизно ті самі. Як там кажуть – ті, хто читає, керує тими, хто дивиться телевізор? От і маємо. А зустріч Ситника і Луценка днями анонсувала прес-секретар Генпрокурора – почекаємо, чи відбудеться вона і якими будуть результати.
Одним з останніх меседжів, які дали можливість зробити якісь висновки, була пропозиція обрати нового генпрокурора з присутніх учасників акції. Суто гіпотетично. Звісно, до вересня і початку політичного сезону ще купа часу, куди поспішати.
А згодом Мустафа Найєм взагалі згадав випадок, коли громада обурилася свавіллям міліціонерів після новини про зґвалтування дівчини. Це звалося Врадіївкою, пам’ятаєте? Тоді була хода на Київ з Миколаївської області, але очікуваного резонансу, що розхитав би ситуацію аж до Майдану, не сталося.
З якого боку прийде хода цього разу і як її зустрічатимуть у Києві, невідомо. Але привід, схоже, вже з’явився. Якби ще у концепції цієї боротьби силовиків за звання найкрутішого антикорупціонера не було намішано передвиборчих меседжів та грантових зобов’язань, було би зовсім добре.