Свято наближається. Чому українці самі повинні вирішувати, що і коли святкувати

25.12.2016, 09:00
4
Скоpо Різдво і Миколай Боpодатий - фото 1
Скоpо Різдво і Миколай Боpодатий

Чому в Україні Дід Мороз здає позиції разом з Кобзоном, а Святий Миколай набирає популярності.

Через ліс-переліс,

Через море навкіс,

Новий Рік для людей Подарунки ніс

Іван Драч, "Крила"

Наприкінці другої декади грудня Грицю Яковичу вже не вперше довелося пережити кілька непростих днів. А все тому, що певна група людей вкотре намагалася вказати патріотично налаштованій частині українців, що, де, коли і з чиєю допомогою святкувати.. Скандал традиційно розгорівся навколо Святого Миколая як святкового символу, оскільки дехто вважає його, м’яко кажучи, неканонічним для України персонажем. Без невеличкого роз’яснення тут, схоже, не обійтися.

По-перше, сучасний Новий рік, що відзначається в ніч з 31 грудня на 1 січня, на канонічність з української точки зору навряд чи може претендувати. Це свято не має жодної релігійної прив’язки незалежно від того, про яку віру йде мова – чи то про християнство, чи то про язичництво. Остаточно в якості свята державного рівня воно затвердилося лише минулого сторіччя під час так званої диктатури пролетаріату, коли усіх традиційно потрібно було чесати під одного гребінця, і пояснення такого ходу віднайшлося дуже просто і швидко. Один календарний рік закінчується, інший розпочинається, так що з "юридичної" точки зору усе виглядало нормально.

Насправді ж у слов’ян Новий рік був прив’язаним до певних природних процесів. Хтось відзначав його на початку весни, коли усе навколо оживало після зимового анабіозу. Інші, навпаки, святкували на початку осені – після закінчення збирання врожаю розпочинався черговий виток життєвого циклу хліборобів. Саме так було, наприклад, в Росії до тих пір, поки до влади не прийшов знаний уніфікатор Петро Перший. У розпал процесу, який сучасні спеціалісти охоче б назвали євроінтеграцією, царю схотілося, щоб Новий рік його піддані відзначали одночасно з німцями та голландцями – треба ж якось рубати до Європи не кватирку, а повноцінне вікно!

На вкраїнських землях що до Петра, що після Петра святкували по-своєму, і не лише через деякі календарні розбіжності. Новорічні обряди у дні Маланки та Василя (13 та 14 січня відповідно) не змінилися, власне кажучи, і до сьогодні, тільки тепер це вже не Новий рік, а Щедрий вечір. Якщо докладно розписувати усе, то тут і дня не вистачить. За подарунки для дітлашні та інші подібні радощі за цього розкладу відповідав саме Святий Миколай. Канонічний російський Дід Мороз остаточно та невідворотно (як тоді здавалося) змінив його менш ніж сто років тому, коли етнічні росіяни почали заселяти українські території і принесли із собою власні культурно-етнічні явища.

Якщо лишатися відвертими до кінця, то держава не зобов’язана (і більше того, фактично не має права) вказувати власним громадянам, що і коли святкувати, якщо мова не йде про державні свята. Але доведеться погодитися і з тим, що кожен набір святкових символів так чи інакше формує свій специфічний світогляд. Навіть якщо погортати українську прозу і особливо поезію, то стане зрозуміло, що Дід Мороз до цього простору якось особливо не вписався. У вищезгаданій новорічній казці Драча подарунки людям приніс зовсім не він, а Новий рік, скажімо. А ось до асоціативного ряду, в якому знаходяться дешеве шампанське, салат олів’є та Йосип Кобзон у програмі "Блакитний вогник", він вписався чудово.

Кобзонозамещение. Почему в Украине всё ещё есть спрос на "капустники по-советски”

Інша святкова дилема стосується безпосередньо Різдва Христового. Не всі українці відзначають його 7 січня, і це спричиняє певні проблеми. Літературознавець Вареник на правах правовірного католика переконується в цьому кожного року. У місті, яке з культурної та мовної точки зору давно лишається радянським, вже якось набридло ловити здивовані погляди і чути питання з серії "чому ви робите не так, як усі". Дивно, але до ортодоксальних євреїв, яких у місті значно більше, ніж католиків, ніхто вже так не чіпляється. Звикли, чи що? Тим не менш, кожного року все більше місцевих мешканців ранком 25 грудня відповідає на вітання "Христос народився" канонічним "Славімо його", а не "Шо-шо?" або "Іді отсюда, окаянний". І це однозначно добре.

Знаєте, любі мої, життя тим і цікаве, що не існує двох абсолютно однакових людей. У демократичній нібито країні кожен повинен мати право самостійно визначати собі святковий графік відповідно до віри та переконань. Кінець кінцем, католики давно вже не вимагають зробити 25 грудня вихідним днем, якщо Різдво не випадає на суботу чи неділю. Головне – поважати почуття ближнього.

Так що кому робочий день, кому вихідний, а у Гриця Яковича - свято. До того ж родинне.

Щасливого вам Різдва, пані та панове!

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
4
powered by lun.ua

Публикации