Свита проти короля: Чи світить Трампу звільнення

Трамп та потенційно 46-й президент США Майкл Пенс / Getty Images

Чому підлеглі президента США Дональда Трампа бунтують проти нього та як поведінка номінально найбільш впливової людини у світі поставила під загрозу його політичне майбутнє.

Коли два роки тому Дональд Трамп завдяки певному збігу обставин став кандидатом у президенти США, навіть оптимістично налаштовані аналітики прогнозували непрості стосунки із республіканською партією в разі його перемоги. Саме так, це не помилка: медіамагнат під час праймеріз мав підтримку несуттєво більшу, ніж у Марко Рубіо чи Теда Круза, а ситуативним соратникам не подобалася його манера поведінки. Втім, ніхто навіть передбачити не міг, до якої стадії дійде внутрішній конфлікт станом на вересень 2018-го.

За великим рахунком, новий тимчасовий власник Білого дому нічим особливо не здивував. Він передбачувано загравав із сумнівними політичними фігурами на кшталт Кім Чен Ина, який попри суттєві відмінності від батька та діда все ще лишається диктатором. Він мило спілкувався із Володимиром Путіним, неначе забуваючи про те, що надворі в розпалі черговий акт «Холодної війни», Росія є державою-агресором, а Путін – диктатором. Додайте сюди комічно-агресивну поведінку в соцмережах та різкі висловлювання з приводу деяких суто американських проблем – отримаєте портрет людини, що за сталими стандартами ну ніяк не підходить на роль голови держави.

Трамп ганьбить США

Минулого тижня крісло під Трампом двічі суттєво хитнулося через чвари всередині його команди. Точніше кажучи, командою оточення президента №45 можна тепер називати лише умовно, оскільки непокора свити королю за будь-яких розкладів є тривожним дзвінком. Ситуація із можливим імпічментом зараз закручується за сценарієм, про який творці «Карткового будинку» і мріяти не могли – не вистачає хіба що Меланії Трамп у ролі Клер Андервуд.

Почалося все з публікації уривків майбутньої книги «Страх: Трамп у Білому домі», в яких про наступника Барака Обами написано чимало неприємних речей. В будь-якому іншому випадку до цього ніхто б не поставився серйозно, але автором є Боб Вудворд, один з найкращих знавців внутрішньої політичної кухні США. Той самий, що разом із Карлом Бернстайном так розкрутив маховик Вотергейтського скандалу, що Річарду Ніксону довелося піти у відставку (у культовому фільмі «Вся президентська рать» його грав Роберт Редфорд). За сорок із лишком років один з провідних спеціалістів з журналістських розслідувань хисту не втратив, а до його думки не прислухатися не можна.

Боб Вудворрд та книга року

Неначе на підтвердження спойлерів книги Вудворда наступного дня у New York Times було опубліковано анонімну сповідь члена адміністрації діючого президента. Там вже все звучало відверто. По-перше, Трамп не дотримується ключових республіканських принципів, зневажаючи «вільний дух, вільний ринок та вільні народи». По-друге, Трамп поводить себе так, що окремі політичні фігури вже задумалися про використання 25-ї поправки до Конституції США, що дозволить усунути його з посади через «неналежну поведінку». Кінець кінцем, президент у більшості критичних випадків показово саботує національні інтереси, а усі позитивні зрушення є якраз наслідками ефективної роботи того, що називалося «президентська рать команда».

Полювання на відьом та пошуки людини, що винесла з хати сміття, почалися миттєво. Якби ця історія трапилася в колишньому СРСР, то NYT вже прикрили б «до з’ясування обставин», а спецслужби у кілька ходок вивезли б усі носії інформації з редакції. Політик-медіамагнат, в свою чергу, лише запропонував у добровільно-примусовому порядку здати джерело. Одне з провідних американських видань вирішило вчинити відповідно до власного кодексу честі та увімкнуло режим мовчання. А зацікавлені сторони вже почали вибудовувати різноманітні теорії змови.

Майкл Пенс - можливий автор статті NYT

Нечисленні прихильники Трампа кивають на віце-президента Майка Пенса та вказують на особливості лексики політика, що співпадає з мовою автора анонімної статті у NYT. І справді, в разі застосування вищезгаданої поправки саме він за законом має посісти посаду президента, як колись після відставки Ніксона це зробив Джеральд Форд. Проте ані Пенс, ані інші високопосадовці з президентської орбіти своєї участі у злитті інформації не підтвердили. При цьому відомо інше: стосунки голови держави з міністром оборони Джеймсом Меттісом зіпсувалися настільки, що останній у конфіденційних розмовах (і не лише) охоче переходить на особистості. І, мабуть, має на це право з урахуванням розбіжностей між словами та діями президента.

До пошуків офірного цапа охоче долучилося і родинне коло. Іванка Трамп та Джаред Кушнір напередодні висловили підозри щодо участі в дискредитації патрона голови апарату Білого дому Джона Келлі та голови адміністрації президента Закарі Фуентеса. Мовляв, один є настільки навіженим та марнославним, що може подумати про «порятунок Америки від Трампа», а інший легко піддається будь-якому згубному впливу. Ця версія в підсумку виявилася нежиттєздатною, але натяк є цілком зрозумілим – якщо буде доведено причетність дійсно вагомої фігури, то краще вже підставити під удар одного або кількох пішаків. На що тільки не підеш задля створення ілюзії благополуччя у геть не благородному сімействі, чи не так?

Джеймс Меттіс не добирає слів

Найцікавіше те, що головна мішень інформаційних атак у відповідь на будь-яку критику вмикає режим танка та починає наосліп перти вперед. Зараз Дональд Трамп, скажімо, щиро вірить у те, що за два роки зможе переобратися на другу каденцію. Але проблема в тому, що успіхи адміністрації не можна автоматично вважати успіхами президента.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!