Стояти - не боятися: Чому нові правила паркування в Україні нескоро запрацюють на повну

Паркуватися по-новому / Костянтин Андріюк

В Україні запрацювали нові правила паркування авто – Без Табу вітає реформу, але припускає, що реалізація її стане великою проблемою для влади.

Дурні та дороги в якості двох головних проблем невпинного руху туди-сюди останнім часом втратили актуальність. Децентралізація та оголошений уряд курс на євроінтеграцію змусив привести дорожнє покриття до належного стану на більшій частині території України, а частина невігласів раптово перетворилася на геніїв, що здатні знаходити шпарини у вітчизняній митній та правоохоронній системі. Адже за бажання дійсно можна придбати в Польщі стареньку іномарку за ціною новенької пральної машини, не годуючи при цьому горе-бізнесмена Васадзе. Проте зміна парадигми завжди породжує нові складнощі.

Минулого тижня в Україні офіційно почав діяти закон, що змінює не лише правила паркування, але й систему накладення штрафів за їх порушення. Так, саме систему, а не розмір, оскільки через прив’язку до вартості однієї години паркування суми за офіційною версією суттєво не зростуть. Головним нововведенням є необов’язковість присутності водія під час фіксації порушення – не тільки патрульна поліція, а й окрема служба інспекторів має право не лише виписати штраф на місці, але й наказати забрати транспортний засіб на штрафмайданчик. Звучить непогано, але далі починаються характерні для нашого законодавства непорозуміння.

Непорозуміння перше: уся провина в разі чого лягає не на водія, а на власника автомобілю

Якщо ці дві особи співпадають, то для залагодження неприємної ситуації достатньо лише сплатити все, що потрібно. І тут назовні знову виринає проблема згаданих вище «євробляхерів». Звісно, не всі фактичні власники автівок із закордонною реєстрацією є злісними порушниками. Але гіпотетично може трапитися так, що штраф накладуть на умовного громадянина Литви, який в Києві навіть проїздом не бував, а машина до нескінченності зависне на парковці для штрафників. У випадку із «Опелем» виробництва минулого сторіччя, щоправда, можна прийняти соломонове рішення: зганяти до ЄС і придбати собі ще один такий. А якщо авто нове і дороге?

Непорозуміння друге: дисциплінарні санкції не такі дрібні, якими здаються

У нових правилах лише мимохідь згадується про те, що в разі вилучення транспортного засобу на додачу до штрафів оплатити треба буде послуги евакуатора та час, який машина простояла на штрафмайданчику. Це збільшує загальну суму приблизно втричі. А сталося так через те, що за відсутності конкурентоспроможного державного підприємства долучати до схеми довелося сумнівну фірму «Вейп Естейр». Ця конторка не має навіть власних евакуаторів, тому орендує їх у інших приватних структур, виступаючи в ролі зайвого посередника. Чи можна було обійтися без непотрібної ланки?

Непорозуміння третє: закон вступив в дію, але його юридичне та технічне підґрунтя є недосконалим

Бодай якоїсь нормативної документації з приводу вищезгаданої інспекторської служби поки не існує навіть на папері – принаймні, її досі ніхто не оприлюднював. Нема конкретики і з засобами, що будуть фіксувати порушення. У МВС вже встигли ефектно врізатися лобом у стіну, коли намагалися якомога оперативніше почати карати за перевищення нового ліміту швидкості в межах міста. Наступна подібна спроба спішно «постріляти з коліна» поки викличе швидше сміх, а не невдоволення. Але вийде все одно показово.

Непорозуміння четверте: неможливість боротися з невпізнаними порушниками

Наші законодавці частенько поводять себе немов програмісти-дилетанти із лінійним мисленням. За умовами закону транспортний засіб можна прибрати зі шляху комунальної техніки в разі оголошення в країні чи окремому населеному пункті надзвичайного стану. А що робити, коли надворі липень, а на небі ані хмаринки? Чекати на власника чи відмахнутися та їхати далі? Окреме питання є по мотоциклістах із жагою пересування по місту зі швидкістю 100+ км/год. Точніше, до їхньої любові гасати без номерів і паркуватися абияк задля перерви на каву.

Врешті-решт, варто зазначити, що навіть більш суворі в порівнянні з попередніми норми не здатні вирішити головної проблеми. Дефіцит місць для парковки був цілком характерним явищем навіть для СРСР, де задля придбання авто спершу треба було продати душу дияволу із серпом та молотом. А в сучасному Києві на одне легальне місце для нічної стоянки припадає в середньому двадцять п’ять автівок (вдень стан справ ще більш критичний). Навіть якщо збудувати з десяток новин паркувальних комплексів, щільність не зменшиться миттєво. Хоча тепер можна дати бодай якесь пояснення спробам КМДА розчистити якомога більше простору перед деякими станціями метро, якщо бути запеклим оптимістом.

Як все складеться за межами столиці, передбачити неможливо й поготів. У великих обласних центрах місцева влада ще може влаштувати собі позаплановий піар на ліквідації спонтанних стоянок на центральних вулицях після тренування на наливайках. Найбільш глухі закутки, в свою чергу, змін можуть не відчути взагалі. Тут на поліцію в разі подвійного вбивства можна чекати півдня і дочекатися лише на ранок, кого за таких розкладів хвилюватиме неправильно припаркований біля райради позашляховик колишнього голови колгоспу?

Задум-то благородний, але до реалізації питань значно більше, ніж відповідей.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!