Якщо ви скажете, що ніколи не стикалися зі схемами під час держзакупівель, дозвольте вам не повірити. Бо всі здавали у школі на ремонти і подарунки. Останнім часом система стала автоматизованою, більш прозорою, а тепер буде ще й контрольованою – всіма, хто цього захоче.
Створили сайт DoZorro для громадського контролю, і власне, для того, щоб усе було «на одній кнопці». Бо скарги на процедури держзакупівлі у системі ProZorro, якими завалений Фейсбук заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова, не систематизовані. Навіть якщо вони не являють собою якийсь потік свідомості та набір емоцій, то часто, за словами заступника міністра, просто мають величезний обсяг, страшну кількість посилань, і розбирати їх та докопуватися до суті потрібно доволі довго.
Позитивних прикладів у процесах тендерних закупівель більше, але це не привід для новин. Тому у ЗМІ щодо державних тендерів, як правило, все погано. Ідеальних процедур немає, як нема і таких, де одне суцільне порушення - 99% закупівель десь посередині між цими двома крайнощами. Скарги отримують приблизно на 1% закупівель, при цьому лише щодо 0,5% ці скарги виявляються обґрунтованими.
На сайті можна знайти відгуки щодо проблем із закупівлями, інструкції щодо того, як діяти, якщо виявлено порушення. У окремий розділ винесли найбільш обговорювані відгуки та згадки про найбільш популярних замовників. Чимось нагадує стрічку коментарів під описом товару у інтернет-магазині - і функція, власне, та сама.
Після запровадження е-декларування розробники системи електронних закупівель та контролю за нею замислились над лінкуванням реєстрів, що дозволить пов’язати різні бази даних та відстежувати зв’язки. Зараз відбувається процес узгодження з Мінюстом щодо доступу до Єдиного держреєстру, який сподіваються отримати до кінця року.
Окрім контролю за державними організаціями опікуватимуться впливом і на постачальників. Бо окрім проблем державного сектору у процесі закупівель проявляються і проблеми приватного бізнесу - демпінг, монопольні змови, невиконання умов угоди, невідповідність якості. Автори проекту стверджують, що перевірки компаній, які співпрацюють з державним сектором, насамперед стосуватимуться тих, на кого надходитиме найбільше скарг.
Досі не всі учасники закупівель вірять, що це все серйозно і підкріплено законодавчими нормами. Досі не довіряють електронному цифровому підпису, перепитують, чи можна подавати паперові документи, а не лише користуватись електронною системою – мовляв, для підстраховки, бо сьогодні ви є, а завтра не буде.
Хтозна, чи вдасться зацікавити після такого спрощення цією темою тих, хто ніколи з нею не стикався. Але неминуче вималюються дві категорії.
Ще кілька років тому фахівця по тендерних закупівлях у громадському секторі знайти було доволі важко. Наприклад, у Харкові таких було приблизно півтори людини. Потім почалася епоха обережних тренінгів та майстер-класів з цього приводу. Тепер, із відкритим доступом до контролю, таким фахівцям працювати буде простіше – але це не збільшить їхню кількість.
А пересічний громадянин, не порпаючись у цифрах, зможе просто перевірити свої підозри через скаргу. Не зводячи «бухгалтерію», а просто озирнувшись довкола у певній ситуації з закупівлею для місцевого дитсадка чи лікарні, і унюхавши, що тут крадуть. Можливо, у великих розмірах. Кажуть, дехто вміє відчувати це навіть у повітрі, через якесь напруження. Але цифри і компетентні органи для перевірки цих до певного часу необґрунтованих підозр тепер будуть під боком.