Перший раз, останній раз. Випускний як ознака незрілості української нації

Пам'ятаєте зіркову випусницю з Павлограда / Анастасія Фоменко via vk.com

Оглядач Без Табу дає відповідь на питання, чому гламурні випускні – ознака несмаку та прояв міщанства.

Жлобсько-міщанський менталітет – річ, за визначенням навіть страшніша за менталітет совковий, бо може проявитися навіть у освіченої та інтелігентної нібито людини. Боротися з його проявами дуже марудно, а тому найяскравіший з цих проявів – "за гроші можна придбати абсолютно все" – настільки вкоренився у нашому суспільстві, що іноді стає страшно. Історія зі шкільними/вишівськми випускними, яка повторюється щороку, немов День Бабака, є найкращим тому підтвердженням.

Кожного літа незліченна кількість родин, які зазвичай балансують на межі бідності, влазить в страшенні борги виключно заради того, щоб забезпечити сину або доньці найбільш пам'ятний день в житті. Абсолютній більшості батьків здається, що задля цього треба витратитися на неймовірно пафосне святкове вбрання, добряче вкинути грошенят у розкішне застілля, а якщо для вечірки можна орендувати якогось кораблика або взагалі палац культури, то більшого щастя годі й шукати. Коштів на це витрачається дійсно чимало, і кілька місяців необхідність повертати борги не надто б'є по родинному бюджету лише через наявність традиційно дешевих овочів-фруктів, а потім стає важкувато. А що ж поробиш, коли душа вимагає свята?

За великим рахунком, типовий український шкільний випускний зараз зводиться до наступних важливих деталей:

- Неймовірно пафосна і неймовірно непрактична одежина на свято, перш за все для випускника/випускниці, а в найбільш критичному випадку і для його батьків. Біда навіть не в тому, що під час придбання випускних костюмів та суконь проявляється тотальний несмак покупців, а в тому, що ця одежина найчастіше є одноразовою. Для повсякденного використання вона не годиться зі зрозумілих причин, а іншого приводу надягнути її просто може не підвернутися.

Ще сумніше буває тоді, коли можливість з'являється (наприклад, шкільний товариш покликав шафером на весілля), але дитина раптово стала більшою не тільки заввишки, але і завширшки. А грошей на це одноразове ганчір'я викидається чимало – в особливо запущених випадках навіть двох мінімальних пенсій на це не вистачить. В підсумку нещасні діти стають жертвою батьківського несмаку і цілісінький вечір ходять в одязі, який пасує хіба що учасникам якоїсь комік-трупи під час чергової вистави.

- Неймовірно дорогий і неймовірно нудний через відсутність різноманіття святковий стіл. Біс з нею, з дорогою випивкою, яку батьки-дядьки-брати-свати купляють швидше для себе, ніж для справжніх винуватців свята. Але переплачувати за стандартний набір "олів'є, крабовий салат, погано просмажене м'ясо, дешева ковбаса, дешевий сир і максимально дешеві грибочки-оливки" – це вже занадто. На сільських випускних, заради справедливості, ця проблема відсутня, оскільки батьки кооперуються та самотужки накривають на стіл – чого ж пропадати добру, особливо в червні, коли деякі продукти вже є у свіжому вигляді, а зайвого кабанчика завжди можна заколоти в будь-який час? Але це лише за умови, що чорти не понесуть випускників проводити вечірку в самому райцентрі.

- Неймовірно дорогий та неймовірно пафосний "подарунок школі". Часто присутні ще й "подарунки" окремим педагогам. Важче за інших доводиться батькам медалістів, бо кожна поважаюча себе школа/гімназія/ліцей давно вже бере за медальки хорошу мзду, навіть не зважаючи на те, що цінність медальок за нової системи освіти невпинно рухається до позначки "нуль". Але ж традиції, чорт забирай! Дуже часто саме "подарунок школі" є найбільш витратною статтею випускного бюджету.

- Обов'язкова присутність на випускній вечірці купи родичів. Хтось вважає, що "діти ще малі" і їх не можна залишати напризволяще у "найважливіший для них день". Хтось просто хоче безкоштовно наїстися, напитися та пофотографуватися з молодицями. Але навіть за такого "контролю" ніщо не завадить бажаючим позбавитися цноти саме цього дня – бо традиція ж! І виходить так, що "почесних гостей" іноді ледве не більше, ніж, власне, винуватців свята.

Якщо випускникам щось і запам'ятається з цього дня, то це будуть речі, які за гроші купити не можна ні в якому разі.

Знаєте, що є найцікавішим в цій історії? Якщо випускникам щось і запам'ятається з цього дня, то це будуть речі, які за гроші купити не можна ні в якому разі. Скажімо, банальна прогулянка містом аж до світанку, яка для багатьох учорашніх школярів виявляється першою подібною в житті. Або згаданий трохи вище перший статевий акт – такі речі взагалі назавжди лишають свій слід (хороший чи поганий – питання для зовсім іншої дискусії). А посиденьки у місцевому палаці культури з неймовірно дорогим крабовим салатом та огидним псевдошампанським вивітряться з пам'яті миттю.

Але погано те, що саме під час подібних випускних вечірок (а надто - під час підготовки до них) більшість випускників отримують летальну для свого цнотливо чистого менталітету ін'єкцію жлобсько-міщанської сутності. І років за двадцять вони вже самі будуть залазити у страшні борги виключно заради того, щоб забезпечити сину або доньці найбільш пам'ятний день в житті.

Ця історія повторюється з покоління в покоління і зайвий раз доводить – як дивно це не прозвучить – незрілість нації. Доводить так само, як і чимала кількість власників сучасних гаджетів, яким доводиться одягатися на стокових розпродажах та харчуватися їжею швидкого приготування.

Дідько забирай, а чи не спробувати розірвати нарешті це замкнене коло?

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!