Нижче нуля: Чому спроба зробити футбол національною ідеєю України провалилася

Збірна України завершує муки відбору / Getty Images

Оглядач Без Табу виписує червону картку керівництву Федерації футболу України.

Чергова спроба перетворити футбол на національну українську ідею виявилася гучним пшиком. І слава богу, відверто кажучи, бо надто вже непристойно рівнятися на вид спорту, в якому все традиційно йде шкереберть. При цьому треба розуміти, що відбірковий цикл збірна України програла не в понеділок в Києві, коли поступилася кризовим хорватам, а значно раніше. І справа навіть не в тому, хто і що показував безпосередньо на футбольному полі.

Аналітика від президента

Чиновники найвищого рангу протягом останнього часу запевняли нас в тому, що футбол перебуває поза політикою. При цьому на рівні керівництва все якраз непристойно політизувалося. Представники правлячої партії на місцях використовують найпопулярніший вид спорту для власного піару і отримання політичних дивідендів, не вдаряючи при цьому палець об палець – згадайте хоча б Юлію Світличну, яку дехто після нібито участі в організації двох матчів збірної у Харкові вже почав ставити вище попереднього фаворита лідерів громадської думки Валентина Резніченка. Абсолютну більшість обласних федерацій при цьому очолюють люди, так чи інакше причетні до БПП, як і голова ФФУ Андрій Павелко.

Втім, іноді трапляються виключення, які більше схожі на необхідність сплатити данину. Наприклад, президентом Київської обласної федерації футболу нещодавно зробили нардепа від «Волі народу» Ярослава Москаленка. Так-так, того самого, який 16 січня 2014 року голосував за диктаторські правки імені Януковича. Тонкий розрахунок тут можна побачити навіть неозброєним оком: одіозному народному обранцю дали можливість «присісти на потік» в обмін на голоси під час життєво важливих голосувань. А грошиків на обласному рівні крутиться значно більше, ніж може здатися звичайному вболівальнику.

Суто з інфраструктурної точки зору все теж не слава богу. Он запровадили, скажімо, восени продаж білетів винятково за паспортами (в певних випадках ще й ІПН вимагають) нібито для боротьби з перекупниками та наведення порядку на трибунах. І що, спрацювало? Дзуськи. В день матчу з хорватами в українському сегменті всесвітньої мережі можна було знайти кілька десятків пропозицій придбати квиточки на вибір за подвійною ціною без жодних вимог особистих даних – мовляв, все одно не перевірятимуть. І дійсно, ані учора, ані у вересні в Харкові ніхто особливо не збирався перевіряти на вході документи. Навіщо тоді все це було зроблено? Хай вже любителі різноманітних конспірологічних теорій розбираються.

Порадіти за великим рахунком можна лише з одного приводу: ця збірна тепер вже точно не поїде на чемпіонат світу, що пройде наступного літа в Росії. Успішний виступ у відбірковій групі від самого початку був небажаним, оскільки поїздка до країни-агресора спровокувала б чимало нікому не потрібних дискусій, скандалів та обвинувачень у недостатньому патріотизмі. Деякі політичні та громадські діячі гарантовано б показали свої справжні обличчя і вподобання, але тепер вони можуть спати спокійно. Щонайменше до Євро-2020, яке серед інших міст прийматиме також і Санкт-Петербург. Завдання не потрапити на Мундіаль з ігрових причин «команда номер один» виконала, причому за набраними очками навіть дещо перевиконала.

Проте питання до українського футболу, що продовжує стрімко котитися донизу немов сізіфова каменюка, лишаються. Можна будувати скільки завгодно майданчиків зі штучним покриттям у містах та селищах, але крах буде неминучим, якщо призначати на посаду головного тренера збірної власного кума, пане Павелко.

Тренер - не тренер / Getty Images

Можна натуралізовувати скільки завгодно бразильців та балканців, але з точки зору результатів краще від того все одно не стане. А молодіжні та юнацькі збірні, які в ідеалі мають бути кузнею кадрів для дорослої, результат і взагалі перестали давати давно навіть без повальної натуралізації.

Вирок збірній

Повальне кумівство та принцип «рука руку миє» в підсумку призвела до того, що у восьми матчах із суперниками, які опинялися вище за нас у відбіркових групах Євро-2016 та ЧС-2018, ми набрали два очки і забили один гол. Все інше – поразки із сухим рахунком, як і в трьох матчах основного раунду чемпіонату Європи. Врешті-решт, як говорять деякі західні спеціалісти, футбол – це перш за все статистика в чистому вигляді.

І статистика ця свідчить зовсім не на користь Андрія Павелка та його оточення, як тими цифрами не крути.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!