Метро тріщить по швах, а чиновники шукають винних: чому киянам досі ніде ховатися від балістики
Поки Київ щоночі здригається від балістики, у тримільйонному місті налічується заледве чотири тисячі офіційних укриттів, частина з яких — аварійні. Як з'ясували журналісти «Настоящего Времени», замість вирішення проблеми міська влада та очільники районів захопилися перекиданням відповідальності одне на одного.
Поки Київ щоночі переживає російські обстріли, у місті, за офіційними даними, налічується трохи більш як 4 тисячі укриттів, частина з яких перебуває в аварійному стані або недоступна, повідомляє «Настоящее Время».
БЕЗ ТАБУ розповідає, що дефіцит безпечних сховищ у столиці змушує людей спускатися в метро під час повітряних тривог, а місцева влада й районні адміністрації перекладають відповідальність одна на одну.
Метро як запасний притулок
Через нестачу придатних підвалів кияни під час обстрілів масово йдуть на станції метрополітену. Люди беруть із собою каремати, намети та розкладні стільці, щоб провести там ніч у більш-менш прийнятних умовах.
Під час однієї з нещодавніх атак у київській підземці ночували 56 тисяч людей – це близько двох відсотків населення міста.
Лівий берег: стара забудова без підвалів
Найскладніша ситуація, за даними матеріалу, – у Деснянському районі на лівому березі Дніпра. Там більшість житлових будинків – радянська панельна забудова, де підвали або відсутні, або їх неможливо швидко переобладнати під укриття.
Те, що є, часто розташоване надто далеко. Одна з киянок розповіла, що з маленькою дитиною не ризикує йти в укриття в іншому районі, тож ховається вдома в коридорі.
Інша мешканка столиці, яка переїхала до Києва з Харкова, каже, що підвали переповнені настільки, що людей інколи просто відправляють назад, бо місць не вистачає.
Одне сертифіковане мобільне укриття
Глава Деснянської райадміністрації Максим Бахматов показав один із небагатьох будинків у районі, де облаштоване укриття в підвалі. За його словами, воно може вмістити лише приблизно 200 людей, але там є вентиляція, ремонт і базові комунікації, зокрема туалет.
Як швидке рішення чиновник називає мобільні бетонні укриття. Такі конструкції збирають за 2–3 дні, вони розраховані на 30 людей і пристосовані для людей з інвалідністю. Проблема в тому, що в Києві наразі є лише одне сертифіковане таке укриття – його встановили в Деснянському районі коштом бізнесу.
Бахматов стверджує, що конструкція проходила випробування на полігоні й витримала підрив бойової частини безпілотника типу «Шахед». Водночас він визнає: від прямого влучання балістичної ракети таке укриття не врятує, але може захистити людей від уламків і ударної хвилі.
Гроші виділяли, але не освоїли
Мер Києва Віталій Кличко перекладає відповідальність за стан укриттів на районні адміністрації та каже, що у 2025 році на будівництво й облаштування сховищ у столиці виділили 500 мільйонів гривень.
Водночас, за словами Кличка, більшу частину цих коштів так і не використали, після чого вони повернулися до бюджету.
Максим Бахматов із такою логікою не погоджується. Він стверджує, що проблема укриттів у Києві – це наслідок рішень міського керівництва, яке має і повноваження, і бюджет, але не має чіткого плану, скільки саме сховищ потрібно в кожному районі.
«Голова Київської міської адміністрації, мер Києва, секретар Київради – він утричі має всі повноваження і бюджети. У мене нуль гривень. Якісь гроші виділялися. Але треба не гроші виділяти, а мати план і стратегію», – сказав Бахматов.
За його словами, без такої стратегії ситуація й надалі залишатиметься фрагментарною: десь є відремонтований підвал, десь – переповнене сховище, а десь людям залишається лише метро або власний коридор.
Укриття для великого міста – це не питання комфорту, а базова частина безпеки під час війни. Київ переживає регулярні атаки, тож нестача сховищ тут напряму впливає на те, як люди проводять кожну повітряну тривогу.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що в українських містах проблема з укриттями залишається однією з найболючіших для цивільних під час масованих обстрілів.
