Чи можна повноцінно слідкувати за своїм здоров’ям, не переймаючись за фінансовий бік питання. Канада дає стверджувальну відповідь на це болюче для України питання, запевняє постійний автор Без Табу Марія Бурцева.
Реалії, з якими українці нерідко стикаються у державних медичних закладах й галузі охорони здоров’я загалом, м’яко кажучи, бувають непростими. Для нас практично нормою є готовність презентувати медичному персоналу «подяки» у цукерково-кавово-алкогольному, або ж у грошовому еквіваленті. Ми «дякуємо» до та після операцій, вакцинацій, пологів та у безлічі інших випадків. Ми вправно розуміємо натяки лікарів і медсестер та відповідаємо взаємністю на них. Очевидно, що така система потребує ефективних змін.
У листопаді 2016 р. нарешті була анонсована реформа сфери охорони здоров’я в Україні. Проте, це лише початок шляху. Цього тижня Кабмін презентував та спрямував на розгляд Національної ради реформ законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». Даний законопроект є дуже важливим складником реформи, адже передбачає створення нового механізму фінансування медичних послуг.
Цей механізм базується на системі державного солідарного медичного страхування, тобто забезпечення громадян безкоштовною медичною страховкою. Тобто держава гарантуватиме повне покриття вартості послуг невідкладної, первинної (амбулаторної) та паліативної допомоги (яка полягає у наданні психологічно-соціальної, медично-знеболювальної та юридичної підтримки невиліковно хворим особам та їхнім близьким людям).
До того ж, держава частково покриватиме вартість послуг на вторинному та третинному рівнях надання медичних послуг. Вторинний рівень полягає у зверненні до профільних спеціалістів – лорів, офтальмологів, кардіологів тощо. А третинний – у наданні висококваліфікованої діагностики та допомоги у випадках онкологічних, інших складних захворювань або нетипових відхилень. Система державного солідарного медичного страхування також повністю або частково забезпечуватиме придбання препаратів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів.
На офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України зауважено, що принципи медичної реформи та самого державного солідарного медичного страхування базуються на аналогічних моделях функціонування цієї галузі у Норвегії, Канаді, Великобританії, Італії та Іспанії.
Перебуваючи у стані очікування реалізації медичної реформи в Україні, розпочатої від початку цього року, та очікуючи ухвалення законопроекту «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», ми пропонуємо до Вашої уваги огляд особливостей канадської галузі охорони здоров’я. Оскільки досвід цієї держави був частково взятий за приклад функціонування медичної системи, яка запроваджується в Україні.
Оцінка суспільства
Згідно із соціологічними опитуваннями останніх років, 88% канадців вважають сферу охорону здоров’я одним із найважливіших символів своєї держави, які є вагомими для канадської ідентичності. Близько 65% громадян задоволені медичною практикою Канади.
Разом із тим, зовсім протилежний погляд на канадську систему охорони здоров’я висловив під час передвиборчих дебатів у США Дональд Трамп, який охарактеризував її як «катастрофічну». За словами одіозного політика, «Якщо канадцям потрібна операція, то вони приїжджають у багатьох випадках до США, оскільки їхня система занадто повільна».
Президент Трамп правий и не правий одночасно
То якою ж є насправді медична галузь цієї країни та чи обґрунтованою є подібна критика?
Охорона здоров’я у Канаді представлена, головним чином, державною програмою безкоштовної медичної допомоги мешканцям цієї країни, яка має неофіційну назву “Medicare”.
“Medicare” стартувала в 1962-му році, з самого початку зіштовхнулась із значної протидією (в першу чергу - лікарів), проте швидко довела свою користь та ефективність, а нині є взірцем державної медичної програми.
Канадська система “Medicare” не має єдиного національного плану. Натомість, кожна провінція та територія має свій план медичного страхування. Це означає, що саме місцева влада регулює забезпечення надання медичних послуг та фінансування галузі у своїх територіальних межах.
Які ж функції має канадська центральна влада?
Федеральна влада Канади займається законодавчими процесами, питаннями встановлення та введення національних стандартів для системи охорони здоров’я. А також має функції забезпечення медичного догляду окремих груп осіб, визначених законодавством. До таких груп належать ветерани, колишні військовослужбовці, поліцейські та представники корінного населення, які проживають у резерваціях. У той час, як місцеві органи влади відповідають за управління, організацію та надання медичних послуг та для своїх жителів.
У результаті медичної реформи в Україні, сподіваємось, можна буде спостерігати певні аналогії з таким розподілом. Наприклад, хоча розподіл бюджету керуватиметься на центральному рівні Національною службою здоров’я, лікарні перебуватимуть у підпорядкуванні місцевих органів влади.
Medicare гарантує, що всі мешканці Канади мають вільний доступ до необхідних послуг лікарів та лікарень, без виплат із власних кишень. Основою цієї системи є первинне медичне звернення до терапевтів – сімейних лікарів. Саме ці спеціалісти визначають подальші дії пацієнта – або направляють пацієнтів на медичне обстеження до лікарів-фахівців, або на процедури додаткової діагностики, або розпочинають процес лікування.
Звертаючись до лікарів, до клінік, чи з метою подальшої діагностики або ж лікування – канадці не сплачують нічого за надані їм послуги. Замість цього пацієнти пред’являють власну картку медичного страхування, яка безкоштовно видається всім легальним жителям країни. При цьому повністю виключені додаткові платежі, а сама картка медичного страхування не має обмежень за вартістю послуг. Таким чином, жителі Канади мають доступ до безкоштовного та якісного лікування у більшості фахівців.
Українська система охорони здоров’я, згідно із системою державного солідарного медичного страхування має отримати аналогічні переваги. І подібно до канадської програми, базуватиметься на первинному зверненні до сімейних лікарів, які також матимуть функції проміжного спеціаліста, який надаватиме подальші направлення до вузьких спеціалістів і діагностичних процедур.
Проте, варто також зазначити критику та певні недоліки загальної системи охорони здоров’я. Перш за все, програма “Medicare” не охоплює усі аспекти медицини. Так, до безоплатних послуг не входить звернення до спеціалістів у галузі стоматології, офтальмології, косметології та пластичної хірургії. Окрім цього, платними є послуги швидкої допомоги, фізіотерапія, а також придбання ліків за рецептами.
Втім, для покриття фінансових витрат при зверненні до цих спеціалістів можливе оформлення приватного страхування, яке забезпечить сплату послуг, які не повною мірою охоплені загальною державною програмою. До того ж, у переважній більшості випадків працевлаштовані особи мають медичні поліси від роботодавця, які більшою чи меншою мірою покривають послуги, які не забезпечує держава.
Іншим недоліком канадської програми “Medicare” є доволі тривалий час очікування прийому до профільних спеціалістів. Наприклад, 28% пацієнтів очікували понад 6 днів призначення до лікарів. Очікування хірургічних процедур може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Наприклад, найдовшим є очікування операцій із заміною тазостегнових та колінних суглобів, яке триває 26 тижнів (зрештою, в чомусь Трамп правий, адже США - поряд, але там, звісно, доведеться платити).
Такі особливості має галузь охорони здоров’я у Канаді, яка дозволяє громадянам повноцінно слідкувати за своїм здоров’ям, не переймаючись за фінансовий бік питання. Завдяки досвіду цієї держави, ми маємо уявлення про те, якою планує бути українська медицина у разі реального втілення послідовних етапів медичної реформи.
З оптимізмом чекатимемо на результати цього процесу. А тим часом, Канада має ще багато цікавинок, і ми неодмінно Вам про них розповімо.
Марія Бурцева, спеціально для Без Табу