Далека близька країна. 5 фактів про Канаду

Далека близька країна / Getty Images

Марія Бурцева продовжує знайомити читачів Без Табу з Канадою.

Зовсім нещодавно світовий медіапростір знову сколихнувся новинами про яскраву зустріч двох політичних протилежностей – президента США Дональна Трампа, консерватора із радикальними поглядами, та прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, відомого своїми ліберальними переконаннями. Переговори велися виключно у напрямку подальшої співпраці із багатьох питань. Різність позицій цих лідерів у більшості аспектів політики своїх держав була сприйнята із взаємною повагою, невтручанням та відсутністю повчань.

Водночас очевидно, що найближчим часом Північна Америка представлятиме собою доволі контрастну картину. Адже з одного боку, очікується продовження імміграційних обмежень, радикалізація та зміна пріоритетів внутрішньої політики США. З іншого боку, матиме продовження і розвиток лібералізації, відкритої політики з питань імміграції та мультикультуралізму Канади.

Ймовірно, це призведе до сусідства протилежних за суттю країн. Наслідком якого стане те, що єдиним напрямком руху іммігрантів та біженців із різних регіонів до цього континенту залишиться Канада. Саме тому ми хотіли б розповісти цікаві факти про політично-економічне життя цього майбутнього оплоту лібералізму.

Раніше ми вже вели мову про поширені стереотипи щодо Канади та канадців. Цього разу ми пропонуємо до Вашої уваги кілька загальних фактів про цю державу.

Географія

Канада розташована на півночі Північної Америки та є другою за площею країною світу (поступається лише Російській Федерації). Водночас єдиною країною, із якою Канада має кордони на суходолі, є США. Столиця – місто Оттава, проте найбільшим містом країни є Торонто. Територія Канади омивається трьома океанами: Атлантичний океан омиває східне узбережжя, Тихий – західне, а Північний Льодовитий океан – північні землі. До слова, національним девізом Канади є Біблійний текст “Від моря до моря”, який адаптований до опису просторів держави, які простягаються від Тихого океану до Атлантичного.

Політичний устрій

Канада не має президента, оскільки за державним устроєм ця держава є Конституційною монархією, яку очолює Єлизавета ІІ – Королева Сполученого Королівства Великої Британії, Північної Ірландії та Канади, Австралії й Нової Зеландії (загалом – 15-ти країн Співдружності націй).

Представником монарха у державі є генерал-губернатор, призначений королевою. Головну ж політичну роль відіграє парламент і уряд на чолі з прем’єр-міністром. На міжнародній арені, Канада залучена до таких світових об’єднань, як вже згадувана Британська Співдружність націй, Велика Сімка (G7), ООН та різних фондів цієї структури (ЮНІСЕФ, Агенції ООН з питань біженців, ЮНЕСКО, Міжнародна організація з міграції тощо) та інших організацій.

Історія

Протягом багатьох століть землі сучасної Канади були колоніальними володіннями європейських метрополій – Французької та Британської імперій, які довгий час змагалися між собою за контроль над цим регіоном.

Доля місцевого населення – корінних індійських племен, – була такою ж непростою, як і в інших мешканців Нового світу. Ліквідація, резервація та дискримінація спіткали багатьох канадських індійців. Натомість, Франція та Британія заохочували своїх підлеглих до освоєння цих незнайомих і безмежно широких/великих територій. Результатом таких процесів стала поява областей із різними мовними та регілійно-культурними традиціями.

Найбільш яскравішим та найвідомішим прикладом цього у сьогоденній Канаді є провінція Квебек. У якій переважає франкомовне населення із римо-католицьким обрядом християнства, на відміну від більшої частини англомовного населення із традицією християнського протестантизму. Тривалий час питання Квебекського радикального націоналізму та автономістських ідей порушувало плани досягнення внутрішньої культурно-політичної та економічної гармонії Канади.

Зрештою, кожна із десяти канадських провінцій та трьох територій має широкі права, а офіційними мовами держави є і англійська, і французька.

Мультикультурне суспільство

Канада є однією із найбільш відкритих для біженців та іммігрантів держав. Вона на офіційному рівні запровадила політику мультикультуралізму (так звану Salad Bowl – “салатницю” чи Cultural Mosaic – “культурну мозаїку”).

Ця політика багатокультурності базується на засадах толерантності та поваги до представників різних етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших груп. Сама концепція “салатниці” передбачає рівність у різності, та відмову від нав’язування асиміляції представників та представниць будь-яких груп й від перетворення суспільства у гомогенну спільноту однієї нації.

Зрештою, кожен, хто приїздить до Канади – залишається індивідом зі своїми власними переконаннями, культурою, мовою тощо, і ніхто не має права втручатися у ці особливості – ні держава, ні інші члени суспільства. Таким чином, канадське суспільство образно є “салатом” – готовою стравою із різноманітних інгредієнтів, оригінальний смак кожного із яких, втім, завжди залишається відчутним.

Марія Бурцева, спеціально для Без Табу

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!