Хибна тривога за шведським столом: Чи є реальністю Swexit

Лідер шведських правих Джиммі Окессон робить гарну міну при поганій грі / Getty Images

Автор Без Табу пояснює, чому не варто боятися Swexit - можливого виходу Швеції з Євросоюзу.

Чим ближче до парламентських виборів, що заплановані у деяких державах – членах ЄС на найближчі кілька місяців, тим частіше заходять розмови про недієздатність Євросоюзу як організації. Дискусії ці здебільшого пропонуються євроскептиками, які намагаються перш за все накрутити собі рейтинги напередодні голосування. І якщо в умовних Нідерландах населення останнім часом дуже охоче долучається до обговорення, то у деяких сусідів за суходолом чи морем це питання не є масовим, а його важливість перебільшується.

Чутки про бажання Швеції (де вибори відбулися 9 вересня) повторити найближчим часом повторити приклад Великої Британії та організувати референдум щодо відмови від членства в ЄС з’являлися неодноразово, навіть якщо не рахувати недолугих фальшивок від Russia Today. Пояснювалося це просто: надмірна шведська гостинність та ліберальність почала вилазити їм боком навіть попри те, що жити тут не надто дешево навіть легальним мігрантам. Якщо нескінченний потік втікачів від реалії соціалістичної Югославії в часи правління Улофа Пальме країна ще якось впоралася, то нескінченна міграція з сирійського напрямку може створити проблеми.

І справді, голова шведського уряду Стефан Левен, який примудрився втриматися на посаді прем’єр-міністра попри перманентну кризу в різних сферах протягом останніх чотирьох років, неодноразово піднімав питання щодо врегулювання ситуації з біженцями. Зокрема, він пропонував переглянути або взагалі скасувати Дублінську конвенцію, норми якої зараз не є актуальними. Скажімо, за поточними умовами вимушений переселенець повинен подавати заявку на отримання політичного притулку у першій-ліпшій країні ЄС, навіть якщо це умовна Румунія чи Угорщина. На практиці це правило не діє, і численні вихідці з Азії намагаються осідати у Данії чи Швеції, де рівень життя є значно вищим.

Варто зауважити, що на позицію правлячої партії соціал-демократів частково вплинуло певне погіршення соціально-побутового та криміногенного становища в країні. Звісно, безлад не дійшов до німецького рівня, коли місцеві мешканці виходять на акції протесту та атакують нахабних візитерів за участі поліції в якості джокера. Однак пересічних шведів із життєвою позицією «не можна мстить, повинні ми любити» неприємно здивувало небажання нової хвилі мігрантів починати асиміляцію навіть попри те, що у Швеції сирійська діаспора є ледве не найпотужнішою в усьому Євросоюзі.

Втім, це той випадок, коли тепле не варто плутати із м’яким. Чужинці чужинцями, але поточна політична верхівка дуже негативно ставиться до такого явища, як Swexit (за аналогією із Brexit) Лідер ліберальної партії Ян Бьорклунд під час одного з передостанніх передвиборчих виступів у Гетеборзі навів зо три десятки шкідливих наслідків розриву стосунків із Брюсселем в звичному форматі.

Зокрема, вихід з ЄС гарантовано вдарить по ринку праці як вдома (офіси компаній із сусідніх держав не матимуть звичних привілеїв, чимало з них змушені будуть обмежити чи згорнути діяльність), так і за кордоном, де зараз працюють 150 тисяч шведів. Далі список потенційних втрат можна, мабуть, і не продовжувати.

Керівник ультраправої партії (нехай і зветься вона чомусь «Шведськими демократами») Джиммі Окессон, навпаки, активно обіцяв лояльному електорату негайно організувати референдум в разі перемоги ШД на парламентських виборах. За його словами, ледве не кожен другий виборець морально готовий до повернення старих порядків, оскільки втомився від мультикультурності, засилля ісламу та нехтування інтересами корінних мешканців в порівнянні з величезною кількістю чужинців. Популістичні заяви, однак, не знаходили підтвердження у соціологічних опитуваннях: якщо вірити найбільш оптимістичним результатам, то Окессона підтримував кожен п’ятий швед.

Вибори врешті-решт розставили всіх по своїх місцях. Соціал-демократи попри кілька дрібних та не дуже прорахунків не просто перемогли, а й не зазнали суттєвих втрат в порівнянні з минулим скликанням. Мінус тринадцять мандатів, до речі, є не стільки наслідком активної роботи ультраправих, за яких передбачувано віддали трохи менше 20% голосів, скільки справедливим підсумком ривку дрібних політичних сил.

Це означає, що питання можливого виходу Швеції з ЄС відкладається на невизначений час навіть у форматі розмов на кухні за чашкою чаю, не говорячи вже про реальні дії. Тим більше, що мешканці Великої Британії вже жалкують про свою згоду мирно розійтися із Євросоюзом, яку вони висловили на доленосному референдумі. Опозиція, звісно ж, намагатиметься дестабілізувати ситуацію, як це сталося три роки тому: нібито через невдоволення проектом нового держбюджету, а насправді через несамовите бажання переглянути імміграційну політику Окессон та його соратники ледве не домоглися дострокових виборів. Але навряд чи з такого шантажу вдасться щось витиснути.

В цілому, євроскептичні настрої досі не набрали тих небезпечних обертів, про які попереджали окремі аналітики. Можливо, справа в тому, що Москва через внутрішню кризу зменшила фінансування «ідейних борців з ЄС» і втратила можливість регулярно смикати їх за ниточки. Та швидше за все до європейців хтось доніс стару приповідку про дві соломинки й віник.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!