Гауляйтер і блазень. Чому Європі варто остерігатися так званої італійської опозиції

Беппе Грілло рветься до влади

Відставка Маттео Ренці може стати трагедією не лише через те, що найкращий італійський політик сучасності так і не втілив в життя навіть половину власних задумів. Біда в тому, що на його місце можуть прийти люди, які нашкодять не лише Італії, але й усій європейській спільноті.

Проблема в тому, що мова - не про звичайнісіньких популістів… Адже в разі дострокових виборів італійцям, швидше за все, доведеться мати справу з неприхованими агентами Кремля. Так, вони є не тільки в Україні.

От узяти хоча б місцевий аналог Олега Ляшка - Беппе Грілло. Ця людина останні сорок років існує в статусі патологічного клоуна і примудряється цим пишатися. Тривалий час піком його творчості були недолугі пародії на новорічні промови італійських президентів. Але одного чудового дня корінному генуезцю раптово схотілося самому податися до великої політики. Він заснував політичну силу під назвою Рух п’яти зірок і почав збирати під її знаменами схожих на себе карикатурних персонажів. Не дивуйтеся, але на останніх парламентських виборах у країні за цей бродячий цирк Беппе Грілло проголосувала чверть виборців. У чому ж справа?

А у тому, що "п’ятизіркові" не мають якоїсь сталої політичної ідеології. Вони орієнтуються на зміну суспільних настроїв і підкидають дрівець до вогнища у потрібний момент. Варто лише розпочатися істерії з приводу чергового припливу біженців з Північної Африки – Беппе Грілло вилізає на трибуну і скандує "геть дармоїдів". Але якщо дону Джузеппе буде вигідно агітувати за розселення на рідному півострові знедолених втікачів з Сирії, то він це зробить, бо всі ми, люди, браття на землі, окрім – і далі за класиком.

В Італії власні скотиняки (с)

Італійський електорат – непевна за своєю сутністю сіра маса – чудово на це, як би сказали в Партії Регіонів, - «ведеться». А пересічному українцю так і хочеться провести аналогію з Радикальною партією Ляшка, яка зазвичай поводить себе зовсім не радикально. Збіг очевидний навіть для людини, яка геть не вивчала політологію, а для студента-гуманітарія з трійкою у заліковій книжці і поготів.

Проте є серед італійської опозиції індивідууми, які несуть значно більшу загрозу, ніж місцева версія заслуженого бойового вилоносця. І особливо виокремлюється серед них Маттео Сальвіні. Пам’ятаєте, якими у радянських фільмах про "Захід, що загниває" зображали респектабельних нібито політиків правого штибу? Так от, уродженець Мілану та голова Ліги Півночі відповідає цьому образу ідеально. Водночас його приклад чудово доводить те, що від лівака до неофашиста іноді можна пройти досить швидко і безболісно. За певних умов, звичайно.

Перш за все потрібно зрозуміти, що являє собою Ліга Півночі. Де-юре, це нібито респектабельна політична сила, представники якої присутні не лише в італійських органах влади, але й навіть у Європарламенті. Де-факто, ж ми маємо справу із сепаратистською організацією, кінцевою метою діяльності якої є відокремлення північних провінцій, в гіршому випадку в якості розширеної автономії, в кращому – у статусі незалежної держави. Лозунги на кшталт "Досить годувати південь" тут цілком передбачувано мають шалену популярність. Хоча італійський південь, якщо вже бути відвертим до кінця, дійсно виглядає непрезентабельно у порівнянні з Ломбардією чи П’ємонтом.

Маттео Сальвіні - фашист-путінець

Риторика Сальвіні з приводу подій у Східній Європі в цьому контексті вже не дивує, він говорить наче справжній «новорос»: Крим – Росія, «ДНР», «ЛНР» та «ПМР» – незалежні республіки, що мають право на існування, Путін – молодець, в Києві сидить кривава хунта. Додайте сюди агресивний атеїзм у кращих традиціях СРСР, неприхований шовінізм та расизм і отримаєте ідеального гауляйтера Італії, фінансування якого з боку Кремля є однозначно виграшним ходом.

Аналогічні до тез Сальвіні мантри, до речі, частенько проголошує і вищезгаданий Беппе Грілло. Ця солодка парочка навіть до окупованого неввічливими зеленими чоловічками півострову Крим збиралася прибути, але щось не зрослося! Мабуть, санкціями налякали добряче.

У ситуації, коли все проти нас, будемо сподіватись на ексцес виконавця. Щось подібне сталося у Кремлі)

Якщо таким от представникам опозиції вдасться перемогти на парламентських виборах незалежно від терміну їхнього проведення, Італія ризикує з головою зануритися до хаосу. З одного боку, спроб провести реформи лівого штибу у соціально-економічній сфері лише побільшає. З іншого ж тим мешканцям країни, які не дуже підходять під стереотипний опис "істинного арійця", буде непереливки. Хоча це все ж таки південь, і з зовнішніми ознаками тут не все так просто, як в сусідній Австрії – пересічний мешканець Калабрії чи Сицилії легко може здатися комусь схожим на цигана чи араба (і недарма, до речі, бо різної крові в цих регіонах намішано ще зі стародавніх часів). Стороннім спостерігачам залишиться тільки запастися смаженою кукурудзою і спостерігати за нескінченною вакханалією.

Як вдарить подібний підсумок по Україні та перспективах євроінтеграції? Здогадайтеся з двох спроб. Спроби неофашиста Сальвіні довести наявність фашистів у Києві, звісно, виглядатиме кумедно. Але не для нас.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!