Епідемія ДТП: Як українські дороги стали смертоносними

12:15, 08 августа
Українські дороги несуть велику небезпеку - фото 1
Українські дороги несуть велику небезпеку / dtp.kiev.ua

Україну накрила хвиля кривавих ДТП – хто в цьому винен та що робити – відповіді шукав оглядач Без Табу.

Коли кортить поіронізувати на тему російських реалій, чомусь одразу тягне згадати старий пасаж класика про дурнів та дороги. Навіть один з телеканалів медіагрупи Фірташа-Льовочкіна періодично пускав до ефіру добірку кумедних ситуації на автошляхах між Калінінградом та Владивостоком. І це при тому, що в цілому власники вважають Росію «братською країною». Проте після переведення погляду на українські реалії бажання несамовито реготати кудись зникає. Бо у нас справи щонайменше не кращі.

Під час учорашнього розбору останніх подій в Кривому Розі в контексті «ментівської війни», яка вже розпочалася і незабаром накриє усю область, довелося натрапити на повідомлення про одне ДТП.

2 серпня посеред білого дня в центрі міста маршрутка збила дівчину, яка за кілька днів померла в лікарні від отриманих ушкоджень. Справу цю вже зараз намагаються активно зам’яти, оскільки компанія-перевізник має прямий стосунок до клану Вілкулів. Але показовим є інший момент: ми дожилися до того, що в подібних історіях міліцейське свавілля та неможливість встановлення справедливості не є головним злом.

Якщо узяти статистику дорожньо-транспортних пригод по Україні та розібрати усі дані до найменших дрібниць, в сухому залишку вийде, що головною причиною абсолютної більшості трагедій є звичайна людська дурість. Проте не лише відсутність клепки в голові є вирішальним фактором – частенько доводиться апелювати до рівня готовності певних об’єктів інфраструктури та рівня професіоналізму певних служб. Відсутність звички працювати над помилками і небажання користуватися підземними переходами на завантажених магістралях, де переходи наземні не передбачені за визначенням – привід для окремої розмови. Зараз же варто звернути увагу на інше.

Скажімо, на деяких трасах не лише регіонального, але й державного значення з освітленням справи навіть кепськими назвати не можна. Чому? А тому, що його там просто немає. Так-так, навіть на оновленій початковій ділянці траси Харків – Сімферополь після заходу сонця їздити доводиться наосліп, не говорячи вже про якусь глуху провінцію, де водію переповненого рейсового автобусу доводиться оминати «нерівності суходолу» навпомацки. Здебільшого водійської майстерності вистачає для запобігання аварій, але не завжди.

Невигадані проблеми

Халатність поліції – окрема справа. Зараз все дійшло до того, що окремі індивідууми не жартома, а цілком серйозно вимагають повернення на дороги Державтоінспекції. Вимагають, визнаючи при цьому, що ДАІ традиційно виконуватиме в правоохоронній системі роль пухлини (доброякісної чи ні – питання риторичне). Гаразд, впоратися з лихими мотоциклістами, що люблять погасати вулицями великих міст на швидкості 100+ км/год майже неможливо з технічної точки зору. Але у випадках, коли ДТП вже сталося, представники МВС не завжди поводять себе адекватно.

Війна на дорогах

Візьмімо за приклад нещодавню жахливу аварію під Борисполем, що забрала життя сімох осіб. Якщо керуватися виключно доказами та свідченнями нечисленних свідків, виходить, що винуватцем трагедії був саме ВАЗ, в якому їхала більшість постраждалих. Ефектні маневри цікаво виглядають хіба що на екрані, в реальному житті спроби «показати Шумахера» зазвичай закінчуються трагічно. Але за що чіпляється в цьому епізоді поліція? Правильно, за те, що Opel, з яким зіткнулися зловісні Жигулі, їздив на британських номерах. Політика лізе навіть туди, куди їй лізти не треба. Цікаво, ставлення певної категорії осіб до іномарки та її водія змінилося б, якби реєстрація була українською?

Ще однією проблемою можна вважати нестачу кваліфікованої медичної допомоги. У випадку з бориспільською трагедією лікар-травматолог і молодша медична сестра приймали постраждалих, перебуваючи в стані відчутного алкогольного сп’яніння. На такі речі не можна закривати очі навіть тоді, коли потрапляєш до хірургічного відділення ввечері 31 грудня і черговий анестезіолог після кількох келихів шампанського на робочому місці ледве встромляє голку до вени з третьої спроби (автор в дитинстві якось опинився в подібній ситуації). Але кілька келихів шампанського і 1,7 проміле у крові – це чотири великих різниці, як говорять в Одесі. Цікаво, як поведе себе керівництво Бориспільської ЦРЛ? Спробує спустити справу на гальмах чи роздасть порушникам трудової дисципліни по заслугах?

За мотивами подій спекотних серпневих днів та ночей напрошується невтішний висновок: можна навчитися класти дорожнє покриття відповідно до найкращих світових стандартів, але людських жертв на дорогах від цього не поменшає. І списати все на пустоголовість окремих осіб та бажання робити все «швидко та раціонально» не вийде. Чи буде хтось дотримуватися правил дорожнього руху в країні, де екіпажі патрульної поліції охоче дозволяють собі розвертатися у заборонених для цього місцях та їздять з вимкненими маячками наперекір службовим інструкціям? Або в країні, де порушення правил дорожнього руху пояснюють політичною доцільністю?

Проте чомусь здається, що наведення ладу зведеться до боротьби з власниками автомобілів з іноземною реєстрацією. Політикою ж займатися простіше, ніж реальними справами, це вам будь-який народний депутат підтвердить.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
Публикации