«Буферний мрійник»: навіщо окупанти знову лізуть на прикордоння Сумщини та Харківщини
Російські війська активізували штурми малими групами на північних рубежах України, аби створити так звану «буферну зону». Як повідомляють аналітики ISW, за цими маневрами стоїть цілком прагматичний страх за власні прикордонні території.
Російські війська активізували наступальні дії малими групами на півночі Сумської та Харківської областей, намагаючись сформувати так звану буферну зону вздовж кордону з Україною, йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Як повідомляє БЕЗ ТАБУ, йдеться не про масштабний прорив, а про спробу розтягнути українські резерви та відсунути лінію фронту від російських прикордонних регіонів.
Що саме роблять окупанти
За оцінкою ISW, російське командування на північних рубежах знову робить ставку на малі штурмові групи та тактику просочування. Такі дії дають змогу чинити постійний тиск на оборону, але не забезпечують ворогу швидкого просування вглиб української території.
На Сумщині окупанти намагаються закріпитися біля кордону, щоб ускладнити роботу українських захисників і відсунути їхні вогневі позиції. На півночі Харківщини мета схожа – відтиснути Сили оборони далі від меж Бєлгородської області.
Навіщо Росії «буферна зона»
Аналітики вважають, що одна з головних причин таких дій – прагнення убезпечити російські прикордонні регіони від українських безпілотників. Для цього ворогу потрібен додатковий плацдарм, де можна розміщувати передові системи протиповітряної оборони.
«Це дозволить росіянам ефективніше збивати українські дрони, які прямують у бік Бєлгородської області та центральної частини РФ», – зазначають в ISW.
Крім того, окупанти намагаються перехоплювати українські розвідувальні групи ще на дальніх підступах до свого кордону. Однак дії невеликих піхотних підрозділів обмежують їхні можливості для глибоких проривів.
Що це означає для фронту
Подібна тактика свідчить, що російська армія й далі шукає спосіб одночасно тиснути на українську оборону та прикривати власні території. Утім, обмежені ресурси й великі втрати змушують російське командування діяти дрібними кроками замість масштабних операцій.
На цьому тлі спроби створити буферну зону виглядають радше як вимушений спосіб знизити ризики для російського прикордоння, ніж як ознака спроможності до значного наступу.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що російська армія все частіше змінює тактику на окремих ділянках фронту, намагаючись компенсувати брак сил і техніки атаками малими групами. Читайте також інші матеріали БЕЗ ТАБУ.
