Найцікавіше завжди відбувається на перетині різних дисциплін, які на перший погляд не мають між собою нічого спільного. Через три роки після автомайданівського пробігу у Межигір’я у спробах довести системність переслідувань активісти звернулися до соціології.
Український центр суспільних даних проаналізував судові рішення з Єдиного реєстру за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. Як розповів виконавчий директор Андрій Горбаль, у період з дня автопробігу та до 21 лютого 2014 року було зафіксовано аномальний сплеск кількості справ щодо позбавлення водійських прав. Громадські роботи у цей період переважно замінювалися на штрафи. Максимум по кількості рішень щодо звільнення від відповідальності співпадає з періодом, коли несправедливі вироки почали переглядати.
Для активістів річниця автопробігу – привід для спогадів, а для суддів та даїшників – дещо зовсім інше. По справах, які були відкриті найпершими, завершуються терміни розгляду. І таким чином частину фігурантів скоро буде взагалі неможливо притягти до відповідальності.
Роман Маселко зазначає, що справи Автомайдану є досить легкими порівняно зі справами про розстріли та побиття. Фігуранти лишилися на місцях – майже все керівництво, даїшники, судді. Лишається тільки розслідувати. Але по факту є лише один вирок щодо працівника та керівництва ДАІ – суд у Дніпрі засудив їх умовно. Зараз триває розгляд щодо 58 осіб. По одному «рекордсмену», автору 25 протоколів, справа мігрує два роки з однієї інстанції в іншу – спочатку розглядалася Шевченківським судом, тепер Печерським.
Брали участь у переслідуванні автомайданців у 2014 році близько 140 суддів. Багато з них тепер розглядають справи про порушення з боку ДАІ – тобто мають ризик «вийти у розслідуванні на самих себе».
Ускладнюється все відвертим саботажем. Роман Маселко скаржиться, що періодично зникають документи, важливі для розслідування, та інші матеріали, наприклад, відео. І жодного внутрішнього розслідування з цього приводу не проводиться.
Такої уваги, як до справи 18-20 лютого, до справ Автомайдану немає – так само, як і до справ щодо розгону студентського Майдану. Але ці два епізоди, під час яких ніхто не загинув, можуть допомогти встановити ту саму системність, доказів якої не вистачає в інших епізодах, і якої не вистачає Міжнародному кримінальному суду.
Нещодавно ми всі могли спостерігати, як системи обробки великих масивів відкритих даних зіграли свою роль у Brexit, голландському референдумі та виборах у США, та вже постфактум шокували польського вченого, який не відразу зрозумів, що він винайшов. Можливо, тепер наша черга стикнутися з науково-технічним прогресом в усій його красі.