Бранці Бахуса. Дешевий та неякісний алкоголь як історична проблема України

12:15, 05 октября
Пити чи не пити? - фото 1
Пити чи не пити? / Getty Images

Станом на 18:00 4 жовтня 2016 року в Україні зареєстровано 96 випадків отруєнь фальсифікованим алкоголем, із них 49 випадків завершились летально. Дані Держпродспоживслужби одночасно лякають та змушують замислитись про причини.

Сказати, що після розмови про хитре, але в чомусь самовбивче рішення київської влади обмежити веселе нічне життя люмпенів до теми зеленого змія не хотілося повертатися – не сказати нічого. Але життя традиційно несподівано підкинуло чимало приводів для роздумів. А комусь доля і взагалі підкинула лиха, забравши з цього світу батьків, синів, братів та чоловіків. Щоправда, не варто заперечувати те, що жертви самі певним чином винні у сумному для себе підсумку.

Коли мова нещодавно заходила про давні традиції самогоноваріння, з контексту чомусь випав один важливий момент. Після початку антиалкогольної кампанії, ініційованої ще Андроповим, але фактично розпочатої Горбачовим, якість сурогатного алкоголю почала стрімко падати. Байки про "табуретівку", яку виганяли з відходів деревообробної промисловості, насправді зовсім не були байками, а різноманітні одеколони, настоянки глоду та засоби для миття вікон у другій половині 80-х почали купляти значно активніше, ніж раніше. Похмілля та "палаючі труби" були важливішими за власне здоров’я, і поступово ставка на якість остаточно змінилася ставкою на кількість.

За роки еволюції лікеро-горілчаного бізнесу взагалі склалася парадоксальна ситуація. Десь в Америці горілка вважається екзотикою та ледве не елітним напоєм і коштує відповідно дорого. Причому люди з наших країв, які куштували, скажімо, Smirnoff американського розливу, в один голос переконують: народженій в СРСР людині треба випити дуже багато заокеанського пійла, щоб дійти до стану сп’яніння, який іронічно називають "мішок картоплі". В Україні ж літр горілки частенько коштує дешевше за літр поганенького винця невідомого походження, і майже нікого при цьому не хвилюють смакові якості. Головне, щоб голову вчасно відімкнуло, а якщо хочеться м’якості, то пляшку достатньо на годинку покласти до морозильної камери.

От тільки проблема в тому, що не всі подібні вироби можуть гордо називатися горілкою чи навіть якісним самогоном. Часи, коли у перевірених роками продуктових магазинах можна було наштовхнутися на відверту підробку, майже минули. А от у різноманітних наливайках та «нехороших квартирах» сурогат і досі в ходу. Особливо бентежать так звані горілчані вироби у десятилітрових пакетах – людина, що добре вивчала у школі органічну хімію, чудово знає, що зберігання алкоголю в подібній тарі небезпечне як для самого алкоголю з точки зору втрати хімічних властивостей, так і для того, хто цей алкоголь вживає. Але біда в тому, що більшість доморощених бутлегерів в кращому випадку має в атестаті трійку з хімії. Цим можна пояснити, наприклад, епідемію смертей від отруєння сурогатом, що ніяк не вщухне – експерти вже знайшли у вбивчих партіях "мертвої води" аномальну дозу метанолу.

Але знаєте, в чому головна біда? Держава не просто не заважає подібним ділкам – вона робить усе для їхнього процвітання. Про те, що легально виробляти алкогольні напої, що відповідають усім нормам та стандартам, категорично невигідно, говорити не варто – подібну картину взагалі-то можна спостерігати у багатьох цивілізованих країнах включно з членами "великої сімки". Але далі починається лише негатив.

Укрспирт – монополіст на ринку лікеро-горілчаних виробів України – остаточно потонув у різноманітних корупційних схемах. Парламентські партії останні два роки вперто намагаються підсадити на керівні посади своїх протеже, більшість з яких навіть хімічну формулу одноатомного спирту не пригадає, не говорячи вже про більш широкі знання теми. Начебто і рухаємося до Європи, а спроби всадити лояльних людей "на потоки" не припиняються.

Пересічні та непересічні громадяни, що не бажають чекати біля моря погоди, в цей час розігрують свою партію. Чимало джерел останнім часом поширили інформацію про те, що знайдений у смертельно небезпечному сурогаті метанол контрабандним шляхом потрапив до України з Росії. Щонайменше у Харківській області цю версію вже визнали цілком правдивою – та й чого не визнавати, коли кордон зовсім поруч?

Про контрабанду з Молдови і особливо з невизнаної ПМР мова вже заходила раніше. У центральних та східних областях цей крам є дуже ходовим виключно через його дешевизну. Погодьтеся, хазяйка наливайки не стане просто так продавати "мертву воду" по вісім гривень за чарку, якщо не матиме зиску – їй же ж щонайменше в оренду приміщення та вирішення проблемних питань з деякими міськими інстанціям треба інвестувати чималеньку суму щороку! Чи варто говорити в такому випадку про якість продукту? Ой, не смішіть.

Проблема в тому, що нічого не віщує радикальних змін у сфері лікеро-горілчаного виробництва та торгівлі, причому не віщує давно і надійно. Кінець кінцем, в країні з середньою зарплатнею у сто доларів на місяць не кожен погодиться віддавати три-чотири долари за плашку сертифікованої оковитої, якщо є можливість заскочити до людного місця за рогом з власною тарою і набрати собі аналогічну кількість пійла за півтора. Про принцип "скнара платить двічі" усі згадують лише після того, як вдарить грім.

Є попит – є пропозиція, усе інше – дешева лірика. І так буде ще довго.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
Другое на тему
Предложение партнеров
Комментарии
Публикации