Блок Передбачуваних Провалів. Що не так із президентською політичною партією

Як справи в БПП / Олег Федонюк via facebook

Як нинішня президентська партія - Блок Петра Порошенка - перетворюється на колишню президентську - Партію Регіонів.

Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні — судить не нам,
Та тільки хура й досі там.

Леонід Глібов

На третій рік роботи восьмого скликання Верховної Ради чомусь вкотре схотілося згадати про головну з політичної точки зору різницю між старою Європою та колишніми радянськими республіками за винятком Латвії, Литви та Естонії. На величезному просторі від колишнього Кенігсберга до Владивостока перші особи держави мають прямий вплив на результати парламентських виборів, що в умовній Італії чи Німеччині є неможливим за визначенням. Там усе відбувається навпаки, і приклад країн Балтії доводить, що подібний підхід має більше плюсів, ніж мінусів.

Українська політична еліта, нажаль чи на щастя, зростала зовсім на інших ідеалах. Любов до сильної руки як шкідлива звичка проходить червоною ниткою крізь історію молодої ще незалежної України. Незважаючи на офіційно прописаний парламентсько-президентський устрій, саме голова держави швидше впливає на склад та роботу парламенту, ніж навпаки. Так, власне кажучи, було завжди – більшість формувалася з представників президентської партії та/або представників політичних сил, що є максимально лояльними до «гаранта Конституції». Якщо не вірите, можете витратити трохи часу на вивчення матчастини і переконатися в цьому.

Саме з цієї причини БПП на найближчих виборах до Верховної Ради - незалежно від терміну їхнього проведення - не доведеться хвилюватися та рахувати кожен голос так само, як пересічна пенсіонерка в аптеці за кілька днів до пенсії рахує останні копійки. Адміністративний ресурс на правах найпотужнішого козиря затуляє собою не лише сильні сторони конкуруючих політсил, але й вади, які в будь-якому іншому випадку могли б боляче вдарити по власних політичних перспективах. І вад цих можна знайти чимало, якщо шукати сумлінно, а не читати новини діагональним методом.

Найбільш завзяті члени президентського фан-клубу іноді люблять з ображеними виразами фізіономій нагадувати про те, що БПП – це лише абревіатура, а справжня назва партії – «Солідарність». Проте насправді швидше варто згадати улюблений мультфільм дитинства про капітана Врунгеля, чия яхта завершила навколосвітню регату зовсім не з тим результатом, на який натякала назва. Солідарністю у лавах президентської гвардії у парламенті не пахне вже третій рік, особливо тоді, коли справа доходить до голосувань за важливі, але неоднозначні законопроекти.

За прикладами далеко бігати не треба – згадаймо хоча б закон про амністію для учасників АТО, голосування за який не провалили лише дивом. Схоже, що у БПП з самого початку не було спільної думки на цей рахунок. Хтось підтримав законопроект не без вагань, хтось не підтримав, а дехто і взагалі вирішив втекти з робочого місця у вирішальний момент. Неприємно здивувало те, що серед втікачів опинилася Тетяна Ричкова – заслужений волонтер і просто хороша людина™, яка під час довиборів кількамісячної давнини обіцяла перш за все захищати інтереси тих, хто захищає нас від загарбників з сусідньої країни. Звісно, життя не було б таким цікавим без дивних відкриттів, але не настільки ж!

Правда у тому, що пропрезидентська фракція у парламенті за великим-то рахунком виявилася невдалою спробою схрестити їжака та жовтобрюха. Під одними знаменами опинилися люди, які за межами сесійної зали навіть в теорії не можуть мати спільних життєвих інтересів. Навіть дивно, як в одній упряжці позаминулого року могли бігти, скажімо, любитель велосипедних прогулянок Єгор Фірсов та відданий ручний цуцик Іванющенка Олег Недава? І таких пар можна назбирати чимало, якщо схотіти.

Подібні казуси мають місце не лише на державному рівні. У деяких регіонах БПП станом на літо минулого року не мав ані стабільної підтримки, ані достатньої для активної участі у місцевих виборах кількості кадрів. Довелося піти на ризикований крок і скористатися кадровим резервом колишньої Партії Регіонів. В підсумку вийшло саме те, чого і очікували песимісти – представники старої еліти охоче смикають за ниточки молодих політиків. Злочинцям на кшталт Загіда Краснова подібні маневри чудово допомагають лишатися у грі. Хоча дехто традиційно стверджує, що усе це брехня, а "злочинна влада" в особі міського голови зливає патріотів у червоно-білих кольорах.

Будь-якій іншій політичній силі подібні проколи могли б коштувати дуже дорого. Але на щастя для певного кола політиків, парламентські вибори гарантовано відбудуться раніше за президентські. Чекати лишилося вже недовго, якщо вже навіть не лише в Ляшка, а в Яценюка нерви не витримують.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!