Бідні, бо дурні: Як влада зізналася у статистичних маніпуляціях

11:15, 11 августа
20
Кабмін хвилюється за майбутнє українців - фото 1
Кабмін хвилюється за майбутнє українців / кадр з к/ф Три товстуни

Міністр Андрій Рева ляпнув дурню – так подумали більшість людей. Оглядач Без Табу вважає, що це не слова нерозумного чиновника, а маніфест української влади. Тому міністр Рева просто обмовився та видав план дій влади щодо українців.

Історія – річ циклічна, і через обмеженість дієвих політичних методів до деяких хитрощів доводиться звертатися знову і знову. Ще в стародавні часи недолугі правителі починали піднімати питання, пов’язані з харчами, коли бачили, що справи в їхніх королівствах/князівствах/герцогствах кепські. Люди в ті часи й справді були голоднішими за сучасних нащадків, первинні інстинкти врешті-решт брали гору, і інші проблеми раптово ставали не на часі. Авжеж, правителі приходять та йдуть, а їсти хочеться завжди.

Члени уряду Володимира Гройсмана вирішили внести свою лепту до методології окозамилювання, перегорнувши все догори дригом. На думку міністра соціальної політики Андрія Реви, усі біди України починаються з того, що українці забагато їдять. А на таку кількість їжі і грошей треба витрачати неймовірно багато. За попередніми підрахунками, за харчі доводиться викладати трохи більше половини річних заробітків, в той час як в цивілізованому світі цей відсоток є значно меншим. Ось вам і розгадка: головною проблемою країни зненацька стає не корупція, а ненажерливість населення. Українці бідні, бо забагато їдять, не інакше.

«Якщо в них немає хліба, хай їдять тістечка», - слідом за королевою Франції Марією-Антуанеттою повторює міністр соціальної політики Андрій Рева

Рева подібними заявами виставляє себе чи то дурником з лівими політичними поглядами, чи то слабеньким маніпулятором, що прогулював свого часу лекції з мистецтва маніпуляції. Останнім, кому здавалося, що українці забагато їдять, був Йосип Сталін власною персоною. Мабуть, не варто зайвий раз нагадувати, яким чином думки вусатого тирана матеріалізувалися в реальності. Але навряд чи постмайданна влада має намір влаштувати новий Голодомор – людських ресурсів для цього вона точно не має. Справа тут дещо в іншому, а саме в бажанні зняти з себе частку провини за перманентну економічну кризу.

Голова Мінсоцполітики, схоже, надто слабко уявляє собі, як вартість продуктового кошику залежить від природних та кліматичних умов в тій чи іншій країні. Нічим іншим його висловлювання про «приблизно однакові» ціни на харчі в Україні, Німеччині та США пояснити не можна. В умовній Норвегії, скажімо, шмат філе лосося коштує в рази дешевше, ніж в наших краях, а от за поганенький коржик з сірого ячмінного борошна можуть попросити до десяти євро. Пояснюється це просто – море поруч, риби вистачає з головою цілий рік, а от плодючих земель для вирощування злаків майже нема, та й погода не надто дозволяє займатися землеробством.

Рева та українці, які забагато їдять

Ба більше, навіть після винесення природознавчих питань за дужки визнати українські та американські (або західноєвропейські) ціни на харчі більш-менш рівними не вийде. Ви можете собі уявити, щоб десь у Штатах кавуни продавали по сім-вісім центів за фунт? А кілограм помідорів за сорок центів чи хлібину за тридцять? Мова зараз не про крам третього ґатунку, який навіть викидати зазвичай ліньки, а про свіжі продукти. У великому місті вам без десяти доларів в кишені, швидше за все, навіть одночасно втамувати голод та спрагу не вдасться. Ну як, пане міністр, ви все ще наполягаєте на паритеті?

Якщо ж повернутися до питання витрат в абсолютному та відсотковому значенні, виникає інше, цілком резонне питання: а від чого уряд відштовхується, коли займається підрахунками? Вартість споживчого кошика на один місяць ледве перевищує три тисячі гривень, середня зарплатня станом червень складає 7360 гривень, якщо вірити Мінфіну. Навіть за таких розкладів пересічний українець не витрачає на харчі більшу частину своїх заробітків. А якщо згадати, що до споживчого кошику входять не лише продукти харчування, а й промислові товари та послуги, то неспівпадіння бажаного з дійсним стає очевидним.

Тверезий розрахунок

Міністр Рева, бовкнувши нісенітницю, визнав, що держава відверто маніпулює статистичними показниками і при цьому чудово знає, що відбувається з економікою насправді. Незрозумілим лишається хіба що точний механізм приписок та перебільшень в кращих радянських традиціях. Щоб отримати бажані 7 360 на місяць, можна узяти двох відносно дрібних ІТ-спеціалістів з місячним окладом 25 000 та вісьмох дрібних працівників держсектору, що отримують на місяць 3 000 – в середньому необхідна сума якраз і виходить, навіть решта на каву лишається. Але це все одно виглядає якось надто правдоподібно. І мову варто вести швидше про типові «домальовки» часів застою задля демонстрації зростання проценту жирів у маслі.

Якщо відштовхуватися від того, що дві третини працездатного населення і справді щомісяця отримують на руки максимум 150-200 доларів у гривневому еквіваленті, а споживчий кошик не враховує позапланових витрат (день народження, релігійні свята тощо), то міністр безумовно говорить правду. За таких вихідних даних в середньому на харчі дійсно витрачається щонайменше половина заробітку. Але членам уряду з цього приводу не радіти треба, а посипати голови попелом. Бо чи не їхнім в тому числі завданням було підняття населення повище над межею бідності? Авжеж, їхнім. І не лише за рахунок підвищення пенсій та мінімальної зарплатні.

Наостанок варто поділитися одним цікавим лінгвістичним спостереженням – «рева» в перекладі з івриту означає «чверть». Так-так, навіть не половина.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
20
Другое на тему
Комментарии
Публикации