Безкоштовний сир. Що не так цього року у вступній кампанії

13:15, 02 августа
1
Абітурієнти скаржаться, що правила прийому часто змінюють - фото 1
Абітурієнти скаржаться, що правила прийому часто змінюють / dok.yahoo.com

Абітурієнти цього року нарешті дізнались, куди ж їм вдалося вступити. Експерти аналізують вступну кампанію, пропонують свої ноу-хау, але загалом схоже, що з освітою так само, як з усім іншим: якщо це пропонує держава – тікай подалі.

Щодо популярності напрямків у цьому році мало що змінилося: найвищі прохідні бали – на спеціальностях «економіка» та «право», дуже низькі – наприклад, на вчителів фізики. Питання, що робити з роками накрученою прибутковістю правничої діяльності. Питання, чому непопулярні спеціальності взагалі не закрити – або не зробити з них щось привабливе. У випадку із технарями для цього достатньо хоча б повернути навчальну програму у бік реальності, актуальних потреб виробництва.

Щодо теоретичного напрямку – тут складніше. Вкладати величезні кошти у стратегію в нас не заведено, тим більше складно в цьому переконати, коли довкола війна і є важливіші потреби. Хоча тут треба визначитись: або долучати українських вчених до розробок НАТО, або виставити чергових, щоб розробки не злили країні-агресору.

Вступна кампанія потроху позбавляється пільгового формату. Активісти мережі «Опора» розповідають, що цього року скасовано позаконкурсний вступ і цільові направлення (під позаконкурсні місця раніше віддавали 25% держзамовлення, під цільові - до 70%). Тут питання філософське.

З одного боку, серед цільовиків завжди, як і в інших пільгових категоріях, затесувались випадкові персонажі, яким потім вчитись усю дорогу було і важко, і не зовсім зрозуміло, навіщо.

З іншого боку, у тих трьох із половиною випадках, коли йдеться дійсно про ранню профорієнтацію і якусь угоду щодо майбутнього свідомо обраного першого місця роботи, ця схема була потрібна.

Цього року спробували провести вступні екзамени до магістратури за принципом ЗНО. У експерименті взяли участь поки що лише 9 вишів. Активісти, які моніторили вступну кампанію, помітили, що найбільше скарг від абітурієнтів на порушення при вступі на магістратуру, на бакалаврат – значно менше. Через це незалежний іспит до магістратури за спеціальністю «Право» пропонують поширювати наступного року і на інші навчальні заклади. До речі, найнижчий конкурс на цей напрямок у податковій академії, колишнього вже ректора якої, Петра Мельника, звинувачували у корупції та оголосили у розшук.

Система подання електронних заяв цього року «підвисала», бо на неї накинулися всі одночасно, вперше завантажуючи скани документів.

Хоча загалом із застосуванням електронної системи подання відбувалося швидше, якщо порівнювати кількість у відповідні дні цього і минулого року.

У майбутньому пропонують для розвантаження розділити терміни подання документів, наприклад, для бакалаврів та магістрів. А також створювати особисті кабінети на сайті та завантажувати копії документів до початку вступної кампанії та подання заяв.

Активісти «Опори» просять чиновників міністерства не змінювати умови прийому до початку вступної кампанії. Бо на гарячу лінію надходить багато звернень за роз’ясненнями правил - абітурієнти не можуть розібратися, бо умови часто змінюють, іноді в останні дні.

Екзамени, творчі конкурси та фізичні випробування часто співпадають у часі у різних вишах або на різних спеціальностях у одному виші. Часто абітурієнти розповідають, що відповіли на всі питання та виконали завдання, але отримали низькі бали.

Щодо екзаменів, які проводяться в усній формі, вступникам складно довести свою правоту – забагато простору для суб’єктивності.

Власне, на одночасне проведення творчих конкурсів і на необ’єктивне оцінювання і було найбільше скарг цього року.

Деякі пільги все ж лишаються, але їх, по-перше, і пільгами назвати важко, це швидше вдосконалення процедури, по-друге, таким чином формується якийсь фільтр для вступників з найвищою мотивацією – аж такою, щоб виїхати не просто до іншого міста, як це бувало завжди, а з окупованої території на підконтрольну Україні, як це буває останні два роки. Переселенці тепер можуть вступати до евакуйованих вишів за екзаменами, а не за ЗНО. Але деякі пішли вступати за ЗНО у загальному потоці, і вирахувати загальні відсотки поки що неможливо.

Щодо кримських атестатів, виданих окупаційною владою, то для вступу до українських вишів треба скласти 2-3 іспити на державну підсумкову атестацію.

Тут знову питання, де межа: не купувати російські товари, не вести бізнес із росіянами – але й закривати очі на фактично російські атестати, визнавати їх – і окупацію? - щоб висмикнути звідти ще хоч трохи адекватних людей?

Скаржитися на недоліки зараз легко, але донедавна ЗНО взагалі не було. Були екзамени із репетиторами з тих же вишів, а іноді – і з їхніх приймальних комісій, пільговики – часто такі, яким і у ПТУ йти не варто, розмови про те, у який виш легше вступити, а де потім дешевше вчитися – і мова зовсім не про офіційну суму за семестр. Була знайома моїх батьків, що вступала до медичного шість років, і вступила – через практику санітаркою у лікарні, начхавши на всі їхні внутрішні приховані триповерхові конкурси. Була інша, що так само роками вступала до харківського міліцейського універу Бандурки. З позитивного – була київська Могилянка, куди, як ходили легенди, можна було потрапити, якщо щось знаєш. Це було «вау!».

А найцікавіше у цьому всьому те, що ці щорічні жонглювання бюрократичними нюансами та звіти щодо поступових вдосконалень процедури дуже скоро можуть стати нікому не потрібними. Від переходу на домашнє навчання школярів, відпрацьоване потроху під час зимових карантинів, до нескінченних онлайн-курсів, які можуть бути альтернативою для студентів – все вказує на те, що пострадянська школа скоро взагалі не зможе аргументувати, навіщо вона є. Наприклад, до однієї з харківських гімназій (платної, звичайно, але гроші не шалені) роками тікають діти зі звичайних шкіл, їх перетягують батьки, іноді щоб просто лишилися живі, іноді – щоб виросли нормальними людьми та могли кудись вступити, іноді діти тікають гуртом за конкретним вчителем, який просто хотів працювати, а не плести інтриги у викладацькій. Складається враження, що гімназія якась безрозмірна. Щодо вишів такі приклади поки що пригадати важко – але тут, здається, система дійде до стану здорового глузду значно швидше, просто через впровадження дистанційного навчання.

Вікторія Найдьонова, Без Табу

Без Табу
1
Другое на тему
Комментарии
Публикации