Без шкарпеток та краваток: Чому День захисника України - не 23 лютого

Героям слава / Дмитро Муравський via Facebook

Оглядач Без Табу розповідає, хто і як намагається перетворити 14 жовтня на 23 лютого, а також пояснює, чого цього робити не можна.

Багатьом доводилося перейматися з приводу того, що нове свято в українському календарі урочистостей – 14 жовтня – може дуже швидко втратити свою автентичність і перетворитися на черговий «червоний день», який різні нездорові сили суспільства використовують на свою користь. На щастя, цього поки не сталося. Але без тривожних симптомів все ж не обійшлося. Щоправда, не зовсім з того боку, з якого чекали.

Здавалося, що у школах матимуть місце спроби зробити з Дня захисника України пострадянську версію 23 лютого. Педколективи вже звикли до того, що під чергове свято можна розжитися або цінними подарунками від батьків, або якоюсь подачкою від міського відділу освіти чи депутата від округу, на території якого школа розташовується. Проте традиційних смикань якраз помічено й не було, і не лише через те, що 14 жовтня цього року припадає на суботу. Просто від міністерства освіти (а в найкращому випадку ще й від місцевої влади) надійшло чітке попередження: не загравайте з “совком”, нічого хорошого це не дасть.

Проте рятуючи школяриків від Сцилли, усі раптово позабули про Харибду. Нове покоління батьків у своєму бажанні підлеститися до викладачів та директорів вже переплюнули навіть тих, хто років зо двадцять тому привів до школи їх самих. І на батьківських зборах, і в переписках батьківських комітетів у месенджерах лунали ті ж самі заклики, що й перед Днем знань та Днем вчителя: а давайте, мовляв, зробимо все, як було у нас. Скинутися хлопчикам на якийсь непотріб в якості подарунку – раз. Влаштувати якийсь святковий концерт, якщо Гриневич та її підлеглі до керівництва рідної школи не достукалися – два. Скинутися на презент викладачу допризовної підготовки (ця опція стосується виключно старших класів) – три. Лишилося тільки на календарі дату змінити, щоб остаточно відправитися «назад у минуле».

Не варто бути генієм, щоб зрозуміти: вчиняти у даному випадку треба зовсім інакше. По-перше, треба донести до дітей, що це свято аж ніяк не передбачає гендерного поділу. І зробити це бажано за допомогою конкретних прикладів – жінок щонайменше в зоні бойових дій зараз вистачає. По-друге, якщо вже є бажання влаштувати дітворі культурну програму, то можна цілком організувати екскурсію до якогось з місць козацької слави. Погода, на щастя, аж ніяк зараз цьому не заважає. А знати про те, чому нове державне свято співпадає з Покровою, молодому поколінню буде щонайменше корисно. Автор ці ідеї узяв не зі стелі: у школі, яку він закінчив минулого десятиліття, саме так і вчинили. І не лише там.

Бентежить і те, що ЗМІ поставилися до Дня захисника України в цілому прохолодно. Можна, звичайно, спробувати списати цю прохолодність на відсутність сталої звички показувати правильні речі саме 14 жовтня. Але це буде надто вже дешевим виправданням. Подивіться на ефірну сітку загальнодоступних телеканалів – якщо винести за дужки вічний УТ-1 та 2+2, то ніщо не натякає на важливе державне свято. Користі від телевізора останнім часом і так було небагато, а зараз і поготів. Зате чудово помітно, хто є хто.

ТВ-саботаж від провідних каналів

Дивною, однак, видається претензія певної групи осіб до характеру патріотичного контенту. Мовляв, і пісні у нас переважно якісь сумні, і фільми знімають без щасливого кінця. Так і хочеться запитати у відповідь: шановні, а ви війну з Сорочинським ярмарком не плутаєте? Якщо вам вже хочеться буфонади на військову тему, аби не вмикати голову і начебто не псувати собі настрій, то ви звертаєтеся явно не за тією адресою. Краще вже пошукайте добірку фільмів режисера Мела Брукса – майстер пародій своєю творчістю точно вас потішить. А українська національно-визвольна боротьба і веселі танці під циганський оркестр – речі не надто сумісні.

Втім, можна за бажання і позитив відшукати. Вулична торгівля, скажімо, зреагувала на черговий привід підзаробити цілком правильно з ідеологічної точки зору. Жодних розпродажів шкарпеток та краваток і акцій в численних наливайках до «дня усіх чоловіків» не видно хоча б тому, що і в покупців, і в продавців це вшито у свідомість на рефлекторно-генетичному рівні на передостанній чи останній тиждень зими. Якщо вже й трапляються на очі якісь знижки, то виключно для тих, хто дійсно захищав Україну. Хоча у деяких закладах для отримання послуг за зниженими цінами достатньо з’явитися у камуфляжі, навіть не показуючи, скажімо, посвідчення УБД – це якось псує чистоту експерименту.

Політики усіх рангів на наше з вами щастя якщо і збираються влаштовувати собі піар за рахунок захисників України, то в дозволених межах. Виборів цього року нема ніяких, ані загальнонаціональних, ані муніципальних, тому «торгівля обличчями» здебільшого обмежиться церемоніями покладання квітів до пам’ятників та меморіальних комплексів. Навіть невгамовний Саакашвілі цього дня, схоже, вирішив зробити паузу у своїй танковій атаці на українські політичні реалії. Так що діагноз носіям мандатів ставити можна буде хіба що за два роки, коли піар під вибори таки буде життєво необхідним.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!