Амністія для військових: закон і політична воля

Права бійців відстоюють їхні друзі / Facebook батальону "Айдар"

З початку війни багато бійців опинилися за гратами – хто через дурницю, хто через посттравмат, а хто і за цікавою бюрократичною схемою. Тепер їхні побратими лобіюють проект «Закону про амністію у 2016 році». Бо чекати політичного рішення по кожному випадку не доводитьcя.

Окрім стандартних положень у окрему статтю у цьому варіанті закону виділені учасники бойових дій і учасники АТО. Пропонується амністувати, звільнити від позбавлення волі чи інших видів покарання тих, хто не здійснив особливо тяжких злочинів (тих, за які передбачено покарання більше 10 років).

Мова йде про тих, хто під час акцій протесту був змушений порушувати закон для досягнення політичних цілей, а також про учасників конфлікту на Донбасі, які під час служби чи після повернення вчинили якісь порушення, були обвинувачені чи вже відбувають покарання. І зараз законопроект намагаються лобіювати їхні родичі, друзі та бойові побратими, зокрема з руху С14 та «Освітньої асамблеї».

Для кого закон?

У лютому 2015 року четверо хлопців з батальйону ОУН не зійшлися у ціні зі львівським таксистом. У конфлікт втрутилися працівники СБУ та Львівської ОДА, і через сутичку отримали від бійців ножові поранення. Очевидці говорять, що один із бійців зазнав побиття від СБУ-шника.

На суді, де хлопцям загрожувало до 8 років, побратими з ОУН стверджували, що працівники СБУ та ЛОДА втрутилися, коли таксист вже поїхав, та самі спровокували бійку. Зараз ОУН-івці взагалі говорять, що сутичка відбулася між їхніми побратимами та бійцями з іншого батальйону під час святкування повернення з зони бойових дій.

Так чи інакше, а ОУН-івці відсиділи рік у СІЗО та, зокрема і завдяки акціям протесту під час судових засідань, були звільнені судом під домашній арешт.

Історія питання

Законопроект Тетяни Чорновол і Сергія Пашинського подавався у 2015 році, у ньому вперше було згадано про військовослужбовців. Але ухвалений він не був. Як і жоден альтернативний з цього приводу. ОУН-івці підозрюють, що законопроект був поданий для того, щоб заблокувати інші ініціативи та взагалі не ухвалити будь-якого рішення. Бо навіть якогось широкого обговорення у ЗМІ цього законопроекту не було.

У 2016 році активісти знайшли інший законопроект за номером № 4255, який теж був поданий. У авторах цієї ініціативи – члени Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Були перспективи до ухвалення, але процес чомусь не просувався.

Два тижні тому відбулося засідання профільного комітету, де активісти змогли виступити. Законопроект буде виноситись на розгляд Верховної Ради.

Бійці тепер хочуть привернути увагу до проблеми: по-перше, щоб його ухвалили у першому читанні, по-друге, щоб під час обговорення між першим і другим читанням внести необхідні правки та прибрати недоліки.

Також активістам порадили зібрати підписи під офіційним листом до голови Верховної Ради та голови профільного комітету з проханням якнайшвидше винести законопроект на розгляд Верховної Ради. Інші варіанти дій: розіслати листа для збору підписів до місць дислокації бійців на Донбасі або намагатися висмикнути, наприклад, перед телеефірами, окремих народних депутатів, і переконати їх, що проблема військових – це і їхня проблема. Найлегше це може вдатися з тими, в кого також є родичі чи знайомі серед засуджених учасників АТО.

Активісти визнають, що законопроект швидше «обнулить» ситуацію, дозволить вийти на волю несправедливо засудженим. Нагадують, що саме по амністії як політв’язні свого часу вийшли на волю Дмитро та Сергій Павліченки. Учасники збройного конфлікту говорять, що у багатьох ситуаціях, таких, як наприклад, львівська, спрацювало те, що хлопці, які повертаються з зони конфлікту, менш стримані у побуті, особливо у суперечках з тими, хто не воював. І їх значно легше спровокувати.

Але питання справедливої судової системи та психологічної допомоги тим, хто повернувся з війни, тут лишається за кадром, і має бути вирішено окремо.

І держава мала би піти назустріч людям, які її захищали. І, зрештою, витрачати кошти не утримання їх у тюрмах, а на соціалізацію та психологічну допомогу.

Порятунок від бюрократії

Окрім тих, хто дійсно вчинив злочини, на ухвалення такого закону очікують і ті, хто був засуджений за надуманими звинуваченнями. А також ті, хто без їхнього відома був поставлений судовою бюрократією в цікаву ситуацію.

У грузинського добровольця Георгія Багішвілі, як розповідає його побратим по абхазькій війні Юрій Колесников, влітку 2014 року на блокпості харківського «Беркуту» при обшуку знайшли пачку патронів. Дали три роки умовно, текст вироку не подивилися, і не врахували, що відмічатися потрібно було в Оболонському районі Києва. Спрацювало і те, що постійно перебуваючи у зоні АТО на спецопераціях, не дуже зручно регулярно їздити до Києва, і те, що, власне, коли можеш загинути у будь-який момент, стає не так важливо - три роки чи п’ять, умовний термін чи реальний.

Згодом з’ясувалося, що вирок винесли, а з розшуку не зняли.

Виявилося, що на початку війни це було масовим явищем: багатьом давали умовні терміни, а місця, де потрібно відмічатися, розкидали довільним чином по різних регіонах України.

А згодом одягали в кайданки, оскільки не відмічалися вчасно.

На щастя, у Оболонському РОВД вивчили документи та визнали, що ситуація патова, підняли питання перед судом про те, що це або помилка, або свідомий злочин з боку суду першої інстанції. Зараз Георгій перебуває у Лук’янівському СІЗО та чекає на судове засідання щодо цієї ситуації – воно ще не призначене, але необхідні документи готові, говорить Юрій Колесников. Зокрема, є позитивна характеристика від СБУ, свідчення побратимів про те, як воював Георгій, як готував інших бійців до дій у екстремальних ситуаціях, як надавав волонтерську допомогу.

Виходить так, що вирок щодо нього є законним, але не справедливим. І юридичне рішення не може бути на користь добровольця, бо суд братиме до уваги те, що він не відмічався вчасно, тобто порушив умови, передбачені цим видом покарання. Тому сподівання лише на «політичне рішення», на виняток на основі здорового глузду. Активісти обіцяють акції підтримки під час судових засідань, але також сподіваються, що закон про амністію буде ухвалений, бо в ньому йдеться і про звільнення у випадку умовного терміну.

Чого не вистачає?

У статтю 2 законопроекту № 4255, у якій йдеться про військових, юристи радять перед другим читанням внести уточнення, щоб запобігти спекуляціям. Наприклад, уточнити, чи всі перелічені умови для амністії (статус учасника бойових дій, безпосередня участь у бойових операціях у зоні АТО, захист незалежності та суверенітету України) мають бути в наявності, чи якась одна з переліку. Також пропонують прибрати пункт, за яким не підлягають амністії засуджені за викрадення, привласнення, вимагання зброї та боєприпасів – бо йдеться фактично про ситуацію з Георгієм Багішвілі.

Щодо законопроекту важко щось говорити однозначно. Але активісти згадують про суперечливий «закон Савченко» - за ним вийшли на волю кілька одіозних особистостей, але разом з ними і багато несправедливо засуджених.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!