Замах на гривню, удар на копійку. Як Росія знову вчинила самостріл

Гроші всюди хороші?

Оглядач Без Табу пояснює, чому нова ініціатива нелегітимної російської Держдуми щодо України нікого не налякала.

Суворість радянських законів частенько компенсувалася необов’язковістю їхнього виконання. Якби тоталітарний режим карав кожного за найменшу провинність, то на момент розпаду СРСР відсотків 80 мешканців колишніх вже радянських республік мали б судимості, нехай і здебільшого за дрібні правопорушення. Але про дійсно жорсткий контроль мова насправді навіть не заходила.

Усі спокійно розповідали анекдоти про партійних вождів під час кухонних посиденьок, займалися самогоноварінням та купляли, що називається, "з рук" джинси та інші напівзаборонені речі. Яким би роздутим не здавався штат оперативних працівників та сексотів, але можливості бити по руках та закривати роти абсолютно усім не було суто фізично.

Держдума Росії змусила згадати про ті часи минулого тижня, коли ухвалила один дуже непересічний законопроект. Основне його положення звучить наступним чином:

"У разі введення іноземною державою обмежень на використання на території цієї держави платіжних послуг, що надаються оператором платіжних систем або оператором послуг платіжної інфраструктури, прямо або побічно перебувають під контролем російських юридичних осіб, за винятком випадків, передбачених міжнародним договором РФ, з території РФ не підлягають здійсненню транскордонні перекази грошових коштів без відкриття банківського рахунку (включаючи перекази електронних грошових коштів) фізичним особам, якщо отримання грошових коштів на території такої іноземної держави може проводитися з використанням іноземних платіжних систем та/або платіжних систем, оператори яких та/або оператори послуг платіжної інфраструктури яких, прямо або побічно не перебувають під контролем російських юридичних осіб".

Законопроект цей цілком обґрунтовано назвали антиукраїнським, оскільки Москва нібито симетрично відповіла на аналогічні дії Києва чотиримісячної давнини. При цьому ані в тексті закону, ані в пояснювальній записці до нього конкретно про Україну немає жодного слова, що дає можливість деяким експертам подивитися на ситуацію з іншого ракурсу. Кремль, за великим рахунком, цілеспрямовано готується до ймовірної міжнародної фінансової ізоляції, коли більшість західних держав раптово вирішать заморозити відносини у економічній сфері. Проте на практиці саме головний із західних сусідів має першим відчути на собі нібито праведний московський гнів.

Втім, підводного каміння в цій історії значно більше, ніж може декому здатися. По-перше, варто звернути увагу на той факт, що обмеження не поширюються на тих, хто має рахунок у російському банку (тому умовному Сергію Лещенку нема чого хвилюватися). Нова українська влада вже третій рік лякає певну частину населення зникненням російських фінансових установ з території України, але "Сбербанк Росії", наприклад, примудряється лишатися на плаву навіть за несприятливих умов. У подібній ситуації і мову про заборону відкривати рахунки за кордоном для громадян України вести не варто, оскільки усе можна зробити вдома в одній з численних філій.

По-друге, абсолютно незрозуміло, яким буде механізм контролю за дотриманням заборони. Наш приклад показує, що ніхто нічого не контролює взагалі, а тому - можна вести справи так, як і раніше. Десятки тисяч фрілансерів як ганяли власні грошики туди-сюди за допомогою сервісів на зразок Яндекс.Гроші чи Webmoney, так ганяють і досі. Платіжна онлайн-система – це не наливайка за рогом, її діяльність протягом одного дня за допомогою чергового наряду міліції не припиниш. Та й альтернативи поки майже немає оскільки західні аналоги (той же PayPal, наприклад) до України зайдуть не раніше, ніж рак на горі свисне.

По-третє, Москва подібними рішеннями цілком свідомо пиляє гілку, на якій тримається російський ринок праці. У деяких галузях життєдіяльності по той бік кордону перебитися без українських заробітчан було неймовірно важко і двадцять років тому, а зараз і поготів. Так, левова частка гастарбайтерів давно готувалася до чогось подібного і має в кишені план Б. А більшість тих, кого новина застала зненацька, гарантовано спробують переорієнтуватися на ходу. Проте певна кількість українців так чи інакше змушена буде повернутися додому, і де-не-де може утворитися певний вакуум, заповнити який умовними таджиками буде неможливо з цілком прозаїчних причин.

Українські заробітчани бувають різними

Врешті-решт, усе прийде до того, що нові російські законодавчі норми в кращих традиціях українських аналогів стануть переважно декларативними. На папері кремлівський режим нібито й буде не проти змінити перевірені десятиліттями правила гри, але в цілому ніхто не схоче ламати те, що так довго будувалося. Тому зрада™ для певної категорії громадян України скасовується ще до початку, хоча деякі актуальні питання з порядку денного це не знімає.

Чи готова українська влада, наприклад, системно створювати нові робочі місця у випадку, якщо чимала кількість учорашніх заробітчан скоро повернеться з Росії додому? Чи готові самі заробітчани продовжити гарувати на чужині, але при цьому поринути з головою до абсолютно незвичного для них середовища десь в Польщі чи Італії? Чи підуть нарешті російські банки з України? Давати відповідь на подібні питання заздалегідь – справа дуже невдячна, тому поки краще помовчати та поспостерігати за розвитком подій.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!