За півкопи куплено: Про особливості українського експорту

16.06.2017, 14:40
Сировина - основа вітчизняного експорту - фото 1
Сировина - основа вітчизняного експорту

Оглядач Без Табу розповідає, як проходить зміна пріоритетів в українській зовнішній торгівлі та які статті експорту приносять найбільший зиск державі та бізнесу.

Немає нічого дивного в тому, що деякі українські підприємства і досі вимагають від нової влади поновлення торговельних зв’язків з Росією. Московський ринок був чи не єдиним з тих, на якому їхня продукція виглядала конкурентоспроможною. Переважно це стосується, звичайно, важкої промисловості, яка за чверть століття не досягла відчутного прогресу і не підтягнулася до міжнародних стандартів. В подібних випадках жаліти лишається хіба пересічних робітників, яким іноді доводиться перебиватися з хліба на воду.

За півкопи куплено: Про особливості українського експорту - фото 51992

Український експорт: сировина - наше все / таблиця - texty.org.ua

Але насправді не все так погано, як може видатися на перший погляд. Останнім часом продовжується стрімка переорієнтація на західні ринки (перш за все - Євросоюз). І якщо звертати увагу не на готову продукцію, а на сировину, картина буде досить радісною. І це при тому, що свій потенціал в деяких галузях українські виробники не використовують навіть наполовину. Які ж статті експорту є для нас найбільш прибутковими?

Чорні метали ($733,2 млн)

Незважаючи на те, що металургійна галузь перебуває у кризі через звичне падіння цін та розрив виробничого циклу (а деякі підприємства на окупованих територіях вже не існують взагалі, інші знаходяться під контролем ворожих бандформувань), Україна все ще лишається потужним гравцем на світовому ринку.

Логічно, що частина українських підприємств переорієнтувалася на Польщу – поляки за перший квартал 2017 року придбали металопрокату на 121,4 мільйони доларів. Це на 32 відсотки більше, ніж за аналогічний період минулого року. Лідером в цій категорії, однак, несподівано є Італія, яка витратила 254,2 мільйони.

Зернові культури ($560 млн)

Криза в сільському господарстві обумовлена не лише недосконалістю законодавчої бази (здавалося б, до чого тут традиційні сварки щодо мораторію на продаж земель), але й дивним небажанням певної категорії громадян робити, як сказали б у Жмеринці, ґешефт. Подивіться, скільки полів на самому лише Лівобережжі протягом останніх кількох років нібито «залишають під пар» - насправді ці гектари обробляти фактично нема кому і нічим. Ось де приховано справжній ресурсний потенціал.

За півкопи куплено: Про особливості українського експорту - фото 51993

Український експорт - геть від Москви / таблиця - texty.org.ua

При цьому Україна примудряється непогано заробляти на продажу зернових культур. В Іспанії та Італії, що придбали українського зерна відповідно на 165,2 (90% від минулорічного показнику) та 115 (139%) мільйонів доларів (частина потім повертається до України у вигляді імпорту спагеті), не найкращий рельєф та кліматичні умови для більш масового вирощування пшениці чи ячменю. У Нідерландах (128,6 мільйонів, 138%) завжди хронічно не вистачає земель будь-якого, не лише сільськогосподарського призначення. За цією логікою можна було б, скажімо, непогано зайти на грецький ринок – як не крутіть, а з полями через величезну кількість нерівностей суходолу в Греції якось історично не складається. Але греки нашого зерна купляють вдесятеро менше, ніж голландці.

Жири та олії ($333,2 млн)

Логічно, що трійка лідерів в порівнянні з попереднім пунктом тут лишається незмінною. Іспанці за січень-березень 2017 року придбали українських жирів та олій на 95,4 млн, голландці – на 59,9 млн (лише 60% від показників 2016-го), італійці – на 59,4 млн. Але також активно імпортують цю групу товарів з України не лише вони, а також Польща, Великобританія, Португалія, Франція та Литва.

Електричні машини й електротехнічна продукція ($459,7 млн)

Насправді під цим визначенням ховається не зовсім те, про що можна було одразу подумати. Мова тут швидше про окремі деталі, ніж про готові механізми в цілому. Наприклад, одразу кілька колишніх республік так званого «соцтабору» охоче імпортують автомобільні кабелі українського виробництва – не стільки через якість, скільки через дешевизну. В цілому ж дається взнаки технологічна відсталість у порівнянні з основними гравцями на цьому ринку. Недарма раніше продукція машинобудівних заводів експортувалася переважно в Росію, де стандарти якості є очевидно нижчими за європейські.

Руди, шлаки та зола ($459,7 млн)

Торгівля сировиною в чистому вигляді. В порівнянні з попередніми категоріями тут з’являються нові лідери. Словаччина, Австрія та Чехія (а разом з ними і Польща) закуповують цих українських ресурсів трохи більше, ніж на 70 мільйонів кожна. В порівнянні з першим кварталом 2016 року спостерігається збільшення не лише отриманих грошей (щонайменше в два рази, а від австрійців і взагалі на 317%), але й обсягів продажу. Що й говорити, переорієнтація з російського ринку тут відбулася успішно.

В цілому ж варто зазначити не дуже приємний факт: прибутки від експорту не завжди залежать прямо від кількості проданого товару. Ціни на світових ринках впливають на ці цифри значно більш суттєво, а останнім часом вони мають звичку падати стрімко та іноді несподівано. Цим і пояснюється дивний для когось парадокс: обсяги зростають, а прибутки падають.

Щоб заробляти на більш серйозному рівні за кордоном, треба міняти правила гри всередині країни, і певна частина виробників вже зрозуміла це. Проте змінитися та перебудуватися, як показує практика, вдається далеко не всім – десятки років залежності від Москви відіграють свою роль.

Але основним маркером тепер буде Євросоюз, хоче хтось цього чи ні.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

За півкопи куплено: Про особливості українського експорту - фото 50405Підписуйтесь на наш канал в Telegram і отримуйте підбірку тільки цікавих та важливих новин!

Без Табу
powered by lun.ua

Публикации