Втеча за кордон, «дистанційка» чи фронт: коли шеф не має права звільнити вас за прогул
Порожнє робоче місце під час воєнного стану більше не дає керівництву приводу безкарно штампувати накази про звільнення. Як з'ясувало видання ТСН, українські суди дедалі жорсткіше карають роботодавців за спроби виставити людей на вулицю під прикриттям «прогулу».
Верховний Суд підтвердив: після змін до статті 119 Кодексу законів про працю України роботодавці більше не зобов’язані виплачувати середній заробіток працівникам, яких призвали або які уклали контракт на військову службу під час особливого періоду. Про це йдеться в судовій практиці, на яку посилається УНІАН.
БЕЗ ТАБУ розповідає, що правовий режим тут розмежовує два періоди: до 19 липня 2022 року за мобілізованими працівниками зберігалися місце роботи, посада і середній заробіток, а після набрання чинності Законом № 2352-IX – лише місце роботи та посада.
Що саме змінилося після 19 липня 2022 року
У редакції частини третьої статті 119 КЗпП, яка діяла до 19 липня 2022 року, роботодавець мав зберігати за працівником, призваним або прийнятим на військову службу, не лише робоче місце, а й середній заробіток. Після змін, внесених Законом № 2352-IX, цей обов’язок скасували.
Тепер у таких випадках за працівником зберігаються лише місце роботи та посада. Саму виплату роботодавець більше не здійснює – військовослужбовець отримує грошове забезпечення за місцем проходження служби.
Судова практика послідовно підтверджує: вимагати середній заробіток за період після 19 липня 2022 року вже неможливо, якщо мова йде про мобілізованого або контрактника, на якого поширюються чинні норми КЗпП.
Як суди розв’язують такі спори
Один із розглянутих судами випадків стосувався працівника, з яким підприємство формально уклало цивільно-правовий договір. Чоловік доводив, що фактично працював у штатному режимі, виконував обов’язки пресувальника, отримував гроші двічі на місяць і мав усі ознаки трудових відносин.
Суд погодився, що договір не містив конкретного кінцевого результату, а реальні відносини між сторонами були трудовими. Після призову на строкову військову службу роботодавець припинив ці відносини, але суд визнав такі дії неправомірними та поновив працівника на роботі.
Водночас це рішення ухвалювали з урахуванням тієї редакції статті 119 КЗпП, яка діяла на той момент. Тоді працівнику ще гарантували і середній заробіток, і збереження місця роботи.
Приклади з актуальної практики
Як приклад наводиться справа працівниці ПрАТ «Охтирський пивоварний завод», яка з 17 лютого 2022 року проходила військову службу у військовій частині Національної гвардії України. Підприємство виплачувало їй середній заробіток до липня 2022 року, але після змін до закону виплати припинили.
Суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що з 19 липня 2022 року закон уже не зобов’язує роботодавця зберігати середній заробіток за працівником, який проходить військову службу.
Аналогічну позицію зайняв і Запорізький апеляційний суд у ще одній справі: рішення першої інстанції, яке зобов’язувало роботодавця виплатити середній заробіток після 19 липня 2022 року, скасували. Судді дійшли висновку, що після набрання чинності Законом № 2352-IX такого обов’язку в роботодавця вже немає.
Таку саму логіку суд застосував і в справі № 331/488/24, де позивач намагався оскаржити наказ про припинення нарахування середнього заробітку з 19 липня 2022 року.
Що це означає для мобілізованих працівників
Суди фактично розділяють цю категорію спорів на два часові відрізки. До 18 липня 2022 року включно роботодавець мав обов’язок зберігати і місце роботи, і посаду, і середній заробіток. Із 19 липня 2022 року залишилися лише місце роботи та посада.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року окремо звернув увагу, що скасування виплат від роботодавця компенсується грошовим забезпеченням військовослужбовця за місцем служби. Суд послався, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
Отже, якщо працівника мобілізували або він уклав контракт під час особливого періоду, роботодавець має зберегти його робоче місце та посаду. Але автоматичного обов’язку платити середню зарплату після 19 липня 2022 року закон уже не передбачає.
Інші судові спори, пов’язані з мобілізацією
Окремо суди розглядають і питання військового обліку. Зокрема, Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав законним внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів інформації про порушення чоловіком правил військового обліку.
Йшлося про випадок, коли група оповіщення не змогла вручити повістку особисто та залишила її у поштовій скриньці. Суд погодився, що в таких обставинах дії щодо фіксації порушення були правомірними.
Для роботодавців це чергове нагадування: трудові спори під час війни не вирішуються «по-старому». А для працівників – що гарантії є, але їхній обсяг залежить від дати призову, форми служби та чинної редакції закону.
Бек у цій темі важливий ще й тому, що судова практика доволі швидко підлаштовується під зміни законодавства. Те, що було обов’язком роботодавця до липня 2022 року, після змін уже не працює автоматично. Саме тому в подібних спорах суди насамперед дивляться на дату призову, характер відносин і чинну на той момент норму КЗпП.
Раніше БЕЗ ТАБУ писав про те, коли роботодавець не може звільнити працівника за прогул під час дистанційної роботи та перебування за кордоном: детальніше про судову практику щодо трудових спорів.
