Теорія липи. Характерні приклади радянської фальсифікації історії та побуту

Що таке Велика вітчизняна війна? / Getty Images

Без Табу розвінчує найбільш популярні радянські міфи.

Міфологізованість радянської історії перейшла усі розумні межі ще з самого початку. Коли більшовики почали старанно переписувати історію для нащадків. Нині цим активно займаються у Росії, створюючи СРСР 2.0. Втім, у Кремлі, мабуть, забули, що те, що має замість фундаменту брехню, само стає брехнею.Тож давайте швиденько та остаточно розвінчаємо найбільш популярні міфи.

23 лютого. Згадувати про це псевдосвято востаннє довелося зовсім нещодавно – в середині жовтня, коли представники біологічного виду soveticus vulgaris висловлювали своє обурення з приводу святкування Дня захисника України, що припадає на Покрову. Мовляв, навіщо вам, дурним хохлам, придумувати черговий червоний день календаря, якщо вже існує нормальне свято, яке до того ж є чимось на зразок всесвітнього дня чоловіків? Але фактаж працює проти прихильників ковбаси за 2.20.

23 лютого та бій, якого не було

По-перше, днем створення "героїчної червоної армії" правильніше вважати 28 січня 1918 року – саме тоді було видано декрет про "робочо-селянську червону армію". По-друге, жодних героїчних перемог у цей день не траплялося, хоча радянські псевдоісторики-пропагандисти любили розповідати про інше. По-третє, Всесвітній день чоловіків та Міжнародний чоловічий день (так, ви не повірите, це два різних свята) припадають на листопад, а не на лютий. Так що звичку дарувати дешеві одеколони та дешеві шкарпетки у лютому станом на 2016 рік можна пояснити лише невиліковно хворобливою ностальгією. І це в кращому випадку.

9 травня. З цією датою пов’язані два твердження – одне сумнівне і одне брехливе. Сумнівність полягає в тому, для усього іншого світу днем перемоги над нацистською Німеччиною є 8 травня. Умовних англійців чи американців іноді дуже веселить той факт, що "crazy Russians" традиційно наперекір усім вирішили влаштувати своє свято з блекджеком та повіями з військовим парадом та трофейними знаменами. Але тут усе хоча б можна списати на географічні та часові розбіжності: коли пізно ввечері 8 травня офіційно оформлювалася капітуляція німців, на території "великого та неподільного" була вже ніч 9 травня.

Побєдобєсіє online

А от що точно є брехнею, так це фраза з радянських підручників історії (і не лише історії) – "9 травня офіційно закінчилася Друга світова війна". Якщо вам раптом трапиться підручник часів відлиги або застою – не пожалкуйте, пошукайте подібні перли. І водночас пригадайте, що Друга світова війна офіційно закінчилася 2 вересня 1945 року після капітуляції Японії.

22 червня. З датою офіційного початку війни (з радянської точки зору, звісно) теж не все ясно та правильно. Червона пропаганда з роками перетворила 22 червня на сакральний траурний день, і причини для цього були цілком вагомими. Якщо радянським історикам довелося б вести відлік від 1 вересня 1939 року – дня нападу Німеччини на Польщу, то довелося б визнавати і власні військові злочини.

Зустріч двох тоталітаризмів

Завдяки елементарній маніпуляції з датами та числами в підсумку вдалося приховати багато чого. Напад на Польщу – раз. Спільний радянсько-німецький парад у Бресті – два. Розстріли у Катині – три. Добре, що хоча б за півстоліття більшість цієї зовсім не таємної для цивілізованого світу інформації почала ставати доступною і в наших краях.

26 бакинських комісарів. Іноді махінації та фальсифікації були пов’язані не лише з датами у календарі. Частенько більшовикам потрібно було наплодити невідомих героїв, які нібито віддали життя за встановлення на величезній території диктатури пролетаріату. Історія з двадцятьма шістьма страченими бакинськими комісарами чудово вписується до цієї сюжетної лінії за багатьма критеріями. В тому числі і за рівнем брехні.

Канонічна версія розстрілу бакинських комісарів

По-перше, далеко не факт, що страчених було саме 26 – це питання вже намагалися дослідити чверть століття тому. По-друге, невідомі до певного часу прийняли смерть шляхом декапітації, але радянська пропаганда протягом сімдесяти років вперто стверджувала, що вони були розстріляні. По-третє, усю провину за це свого часу дуже вдало спихнули на есерів, головних політичних супротивників більшовиків. Але останнім часом стала популярною версія про те, що Шаумян та інші "дивом врятовані" більшовики просто здали інших навіть не на склотару, а на гарматне м’ясо. От вам і герої.

"Там на чверть колишній наш народ". Заради справедливості варто зауважити, що не лише державні структури вводили в оману громадян СРСР. Скажімо, видатний та багатогранний діяч культури Володимир Висоцький у своєму творі "Лекція про міжнародне становище, зачитана людиною, яку посадили на 15 діб за дрібне хуліганство, своїм співкамерникам" написав наступне:

В Америке ли, в Азии, в Европе ли -

Тот нездоров, а этот вдруг умрет...

Вот место Голды Меир мы прохлопали -

А там - на четверть бывший наш народ

Нажаль, Висоцький припустився чи то свідомої, чи то несвідомої, але досить критичної помилки. На момент написання твору (1979 рік) колишні громадяни СРСР складали максимум 7-8 відсотків від загальної кількості населення Ізраїлю. Більшість репатріантів насправді намагалася будь-що потрапити на інший континент, і неважливо, Америка це була чи Австралія.

Навіть після четвертої хвилі еміграції, коли з СРСР їхали усі, хто тільки міг виїхати, відсотковий показник не дотягнув навіть до позначки 20. Такі справи.

Ветерани Другої світової - вони й в Ізраїлі ветерани Другої світової

P.S. До такого радянського свята, як 7 листопада, історичних претензій наче нема. Зате є претензії до тих громадян України, які і досі щиро його святкують.

P.P.S. Фальсифікацій у СРСР було так багато, що читачі цілком мають право чекати на продовження.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!