Спорт поза політикою. Від ікони Януковичу до дзюдоїста Насірова

Головний дзюдока держави / Федерація дзюдо України

Без Табу розповідає, як давня мантра "Спорт поза політикою" працює в Україні, а також пояснює, чому можновладці так затято лізуть очолювати різноманітні спортивні федерації.

Ми будем собирать налоги,
Ви не втечете нікуда.
Зупиним вас із допомогой
Дзюда

Кокс Квасневського

Нарешті про українське дзюдо заговорили на повен голос. Ні, не через гучні перемоги. Вони, сподіваємося, очікують на наших майстрів татамі найближчим часом – 23 квітня у Варшаві стартує чемпіонат Європи. Наразі ж гучно пропіарили свій вид спорту функціонери. У понеділок, 17 квітня, одноголосним рішенням представників усіх 23-х регіональних осередків президентом Федерації дзюдо України обрали одіозного Романа Насірова. Так само дружно майже ті ж делегати звітно-виборних конгресів у різний час обирали й переобирали інших культових діячів свого часу.

Якось так вийшло, що пересічні особистості цієї посади не обіймали ніколи. З 1998-го очільником українського дзюдо був екс-глава СБУ Леонід Деркач, якого в 2006-му змінив інший представник органів, служба яких «і опасна, і трудна, і на пєрвєй взгляд как будто нє відна». Мова про Володимира Сівковича, який вносив свій вклад у процес державотворення ще з часів праці в адміністрації Леоніда Кучми, а на гребінь слави здійнявся, ставши відповідальним за силовий розгін Євромайдану в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року.

Власне, невдовзі після того пан Сівкович змотав вудочки і накивав п’ятами в Росію. А українське дзюдо зі своїх мужніх рук в інші не менш працьовиті він передав ще до втечі. Інший «видний» реґіонал Нуруліслам Аркаллаєв, якого в столиці ще неокупованого Донбасу знали як кримінального авторитета «Нуріка», став президентом нині популярної Федерації ще в лютому 2013-го і формально затримався на посаді аж до обрання Насірова.

Збагнути природу такої уваги помітних державників до не наймедальнішого виду спорту доволі складно. Україна – не Росія, де своїм дзюдоїстичним минулим хизується сам Владімір Путін. Більше того, він навіть зробив зі свого колишнього спаринг-партнера олігарха. На відміну від Путіна - українські президенти - Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Януковиич та Петро Порошенко - навряд чи відрізнили б татамі від борцівського килима. Тому можна стверджувати, що видні особистості очолювали Федерацію дзюдо не за вказівкою згори, а на прохання людей, яких доля виду спорту справді турбує.

За совковою звичкою, вони схильні вважати, що присутність потужної персоналії на керівній посаді автоматично забезпечить увагу до проблем боротьби і борців з боку держави. Втім, у тому й проблема, що знані спецслужбовці, політики й просто авторитетні люди не дотягували навіть до ролі «весільних генералів». Про свою причетність до якоїсь з Федерацій вище згадувані панове згадували вкрай рідко, а на публічні скарги зірок українського дзюдо уваги не звертали.

Здавалося, життя мало б представників дзюдоїстської спільноти чомусь навчити. Натомість вони пішли ще далі. Принаймні, попередні керівники цієї Федерації на момент обрання під слідством не перебували і відстороненими від посади глави Державної фіскальної служби не були. До того ж, виборці не врахували, що існує небезпека, що додаткове навантаження підірве здоров’я пана Насірова ще більше.

Здоров'я - на першому місці / Скріншот відео небайдужих

Ні, звісно, під час звітно-виборного конгресу ФДУ Роман Михайлович виглядав не так трагічно, як у стінах Солом’янського райсуду столиці. Навпаки, зовнішній вигляд пана Романа Насірова демонструє, що попри хвилювання за майбутнє своє й країни він оптимізму не втрачає. Однак, де гарантія, що жертовна праця не підкосить здоров'я новоспеченого спортивного функціонера у найвідповідальніший момент?

Треба відзначити, що крім пана Насірова, крупних політичних фігур на чолі спортивних федерацій наразі залишилося не так вже й багато. «Правдоруб» Олександр Онищенко продовжує керувати кінним спортом України в екзилі. Через «утиски злочинної влади» перспективний спортсмен Онищенко змушений був відмовитися від участі в Олімпіаді-2016, а нині нагадує про своє існування не лише з допомогою появи «скандальних» плівок, а й вітальними бордами на своєму окрузі в Богуславському районі Київщини.

Голова федерації в екзилі / Іван Вербицький

Федерацією хокею України з далекого 2007 року керує «папереднік Насірова» - колишній головний податківець нашої держави Анатолій Брезвін. Нині він у світлі проведення в Києві чемпіонату світу в групі А1 – особистість популярна й помітна. Дарма, що стан хокею в державі досяг майже любительського рівня.

На жаль, славні сподвижники цього виду спорту на кшталт Бориса Колесникова в нинішніх умовах розправити плечі сповна нездатні. А були ж часи, коли віце-президентом ФХУ у пана Брезвіна працював сам міністр оборони Дмітрій Саламатін. Аж доти, доки не довелося разом з іншими реґіональними лайдаками після перемоги Революції Гідності збирати ноги в руки і тікати на «родіну прєдков».

Інший колись популярний ігровий вид спорту баскетбол розвивається під началом «жертви кучмівського режиму» Михайла Бродського. Колишній банкір, нардеп, кандидат у президенти, голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва при уряді Азарова розпочав свою діяльність на посаді президента ФБУ з конфлікту з власником відразу кількох провідних баскетбольних клубів Ігорем Коломойським (та колишнім віце-президентом Федерації футболу України). Наслідком цього безкомпромісного протистояння стало народження двох чемпіонатів одночасно. Щоправда, через рік компромісне рішення таки було знайдене й нині єдина українська Суперліга походить радше на студентську першість.

Ельбрус Тедеєв у колі друзів

Федераціями аматорського боксу і спортивної боротьби продовжують керувати славні «тітушководи» Володимир Продивус та Ельбрус Тедеєв. Після провалу на Олімпіаді в ріо-де-Жанейро, де чоловіча й жіноча збірні з вільної боротьби вперше залишилися без медалей, Ельбрус Сосланович на емоціях навіть подавав через сторінку в «Фейсбуці» у відставку, але на прохання борцівського активу та для користі справі все ж вирішив гарячкових висновків не робити. Воно й де дивно, адже саме пан Тедеєв першим з часів свого вчителя Бориса Савлохова зумів об’єднати два види боротьби (вільну і греко-римську) під одне крило. До того спільні за духом, але різні за принципами види спорту хоч і формально знаходилися під крилом єдиної Асоціації спортивної боротьби, але йшли кожна своєю дорогою.

Греко-римлян тривалий час очолював кримінальний авторитет Володимир Кисіль. Після того, як у 2009 році Володимир Карпович трагічно загинув у результаті ДТП, його місце зайняв син Вадим, котрий в роки керівництва державою Віктора Януковича вирішив погодитися з тим, що від двовладдя користі немає і, ставши «почесним президентом», довірив фактичне керівництво видом пану Тедеєву.

Треба зазначити. Що державницьке начало в Ельбрусі Сослановичі прокинулося саме тоді, коли національний олімпійський комітет України очолював Віктор Янукович. Було це в 2003-2004 роках, коли донецький «пахан» ще був прем’єр-міністром і збирався очолити державу вперше. Спорт і перемоги на Олімпіаді в Афінах були одним з інструментів агітації кандидата Януковича.

Щоб заручитися підтримкою атлетів, Віктор Янукович створив їм майже казкові для наших реалій умови для підготовки. Як наслідок, ще до поїздки на Ігри 43 провідних спортсмени, тренери і функціонери публічно заявили про підтримку Віктора Януковича на виборах президента. Крім Тедеєва до цього списку тоді увійшли плавці Яна Клочкова та Олег Лісогор, гімнастки Лілія Подкопаєва та Катерина Серебрянська, тренер з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна, ректор Національного університету з фізвиховання Володимир Платонов, легкоатлет Сергій Бубка, гандболістка Зінаїда Турчина, тодішній президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. «Сьогодні неможливо залишатися поза питанням. Хто буде твоїм президентом» - переконливо відповів надоїдливим журналістам, які щось базікали про «спорт поза політикою», ще один підписант, президент Федерації легкої атлетики України Валерій Борзов.

Трохи згодом лідер футбольної збірної Андрій Шевченко присвятив перемогу над збірною Туреччини у відборі до Мундіалю-2006 прем’єр-міністрові України Віктору Януковичу, за що удостоївся від одного з італійських видань фрази: «Андрію, ти змусив плакати свою країну».

Власне, для футболістів участь у політичних інтригах у другій половині 90-х – на початку 2000-х було явищем звичним. Кандидата в мери Києва Григорія Суркіса і Соціал-демократичну партію України (об’єднану) команда «Динамо» підтримувала в повному складі, на чолі з легендарним тренером Валерієм Лобановським. Також варто зазначити, що посаду керівника ФФУ в серпні 2000-го Суркіс-старший отримав від екс-прем’єр-мінстра держави Валерія Пустовойтенка.

"Голосуй по уму - голосуй за Кучму" / Привіт з 90-х)

Дорогу - профі

На відміну від більшості вище перелічених людей спорту, які публічно підтримали Віктора Януковича й під час Помаранчевої революції, Григорій Суркіс вчасно вловив тенденції і від оціночних висловлювань утримувався. Спортсмени ж продовжували складати листи, а новоспечений олімпійський чемпіон Юрій Білоног навіть образився на колег, які не дочекалися його підпису під одами панові Януковичу. Найбільшої ж вдячності дочекався згаданий Ельбрус Тедеєв, який удостоївся в 2006 році честі стати народним депутатом за списком «Партії реґіонів».

Візит Тедеєва до Київради

Вперше свій парламентський хист Ельбрус Сосланович проявив, висмикнувши картку для голосування з-за спини тодішнього спікера Арсенія Яценюка. Пізніше в одному зі своїх інтерв’ю пан Тедеєв сказав, що Янукович для нього - «Бог і цар». Точніше, на диктофон журналістові він назвав Віктора Федоровича «царем і Богом», але потім при вичитці вирішив змінити ці означення місцями.

У штабі «Партії реґіонів» у ніч після парламентських виборів-2012 сиділи зіркові боксери Олександр Усик, Василь Ломаченко та Денис Беринчик. Нічого дивного, адже спорт і спортсмени завжди були й залишаються агітаційною забавкою в руках власть імущих. Тільки ось вигода від такої співпраці спорту й політики є лише для обласканих вартісними і не дуже топових атлетів. Про розвиток виду спорту загалом, його масовість, ті, хто має можливості й вплив, як правило, забувають. Більше того, колись наймедальніший зимовий вид - фігурне катання - був фактично знищений у роки понад десятирічного керівництва федерацією нардепа двох скликань від провладних НДП і «ЗаЄдУ» Людмили Супрун.

Зірки на льоду / Ізвєстія

Та сама доля очікувала на лижний спорт, яким керував міністр фінансів в уряді Віктора Ющенка Ігор Мітюков. Вище згадуваний Валерій Борзов, який у парламенті представляв Народний рух, СДПУ(о) та «Батьківщину», у 2012-му пішов з посади керівника Федерації легкої атлетики з ганьбою, через звинувачення у корупції. З реґіоналом Віктором Коржем на чолі Федерація гімнастики погрузла у внутрішніх конфліктах, а поки сімейство Дерюгіних, Юрій Коробчинський та Стелла Захарова ділили сфери впливу, художня гімнастика поза межами столиці фактично припинила існування, а колись одна з найсильніших у світі жіночих збірних з гімнастики спортивної перестала потрапляти на Олімпіади взагалі.

Але новий час – нові віяння. Революція й війна породили нових героїв і до нових висот український спорт поведуть вже вони. Зокрема загадковий Ілля Ківа нещодавно очолив не менш загадкову Федерацію доміно України. Такий несподіваний крок пан Ілля пояснив бажанням увійти через «забивання козла» в оточення Путіна. Правда, наразі важко збагнути, яким чином. Вочевидь всіх деталей розголошувати не можна.

Так само як не можемо до кінця усвідомити хитросплетінь багатоходівки з Федерацією дзюдо та дзюдокою паном Насіровим. Принаймні, через улюблений вид спорту російського президента увійти в його оточення буде легше. А в патріотичних почуттях тимчасово відстороненого голови ФСК не сумнівається, мабуть, ніхто.

Іван Вербицький, спеціально для Без Табу

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!