Шлях в нікуди: Чому Порошенку не варто піаритись на ремонті доріг

Українські дороги далекі від ідеалу, але політики цього не розуміють / Прес-служба президента України

Українські дороги й досі лишаються невичерпним джерелом корупції та різноманітних зловживань, проте вітчизняні політики продовжують затято на них піаритись.

Боротьба зі свавіллям державних службовців – історія настільки давня та нескінченна, що й згадувати про неї зайвий раз було не варто, якби не цікавий прецедент. Виявилося, що навіть децентралізація та суттєві кадрові зміни на місцях не здатні подолати бажання красти та звичку виконувати обов’язки не на совість, а абияк. І навіть репутації президента Порошенка це може зашкодити. Ситуація у Дніпропетровській області, де на початку липня було викрито корупційні схеми на будівництві на ремонті доріг, доводить це вельми яскраво.

Два роки тому, коли «команда Резніченка» ще офіційно не перетворилася на «команду Порошенка», фактичний (судячи з обсягу виконаної роботи) керівник Дніпропетровської ОДА Юрій Голик бадьоро рапортував про те, що управління «Укравтодору» як в області, так і в обласному центрі вдалося «взяти під контроль». А на додачу і працювати з незвичною ефективністю. В якості позитивного прикладу можна було розглядати, скажімо, ремонт сумнозвісної ділянки шляху на дамбі на кордоні з Херсонською областю, де раніше пересуватися зі швидкістю, вищою за 5 км/год, було вкрай небезпечно.

Над цим фото встигли пожартувати навіть ті, хто не має почуття гумору / Прес-служб президента

Паралельно намалювалося чимало наполеонівських планів. По-перше, розбудова розв’язки траси Н31, яка б зв’язувала Дніпро з Полтавською областю без заїзду до Петриківки та Царичанки. По-друге, остаточна реконструкція ділянки траси Н08 між Дніпром та Братським із паралельною побудовою двох об’їзних гілок. По-третє, наведення ладу на криворізько-миколаївському напрямку (особливо на Н11, де ями замість доріг були ще за царя Панька). Представникам нової влади охоче вірили через віру в дива та зміни. І ніхто не думав, що все це може «не злетіти».

Що ми маємо станом на липень 2018 року? В решетилівському напрямку роботи тривають, але надто повільно через необхідність будувати об’їзд фактично серед чистого поля. На запорізькому напрямку заворушилися лише після ДТП на Космічній за участю вантажівки, що перевозила труби – не заворушитися після проявів бурхливих емоцій з боку мера міста Бориса Філатова було вже неможливо.

У миколаївському напрямку активність спостерігається переважно з миколаївського боку, бо навіть губернатора-мовознавця Савченка виявилося простіше розворушити, ніж маргінальну сімейку Вілкулів. А є ще й «мертві зони» на зразок ділянки траси М-04 в Павлоградському районі, де роботи непочатий край. Робити виявилося дещо складніше, ніж обіцяти «п’ятирічку за три роки».

Генпрокурор викриває корупцію у соцмережах

А тут ще й ГПУ раптово розбурхала осине гніздо, узявшись за розслідування корупції в лавах «Дніпропетровського облавтодору» та «Автомобільних доріг України». Виявилося, що попри новий курс нової влади кадри на місцях та принципи їхньої роботи лишилися старими. Траплялося, скажімо, так, що в акті фактично не виконаних робіт їхню вартість оцінювали в розмірі одного мільйону гривень. Дещиця, здавалося б, але з подібних дрібниць і складається неприємна картина. До того ж є відчуття, що слідство навіть не верхівку айсберга зачепило, а лише жмут сіна з величезної копиці зняло.

Але знаєте, що найдивніше? Ані повільні темпи просування будівництва/ремонту, ані корупційні скандали нікого з представників влади не бентежать. Президент так і взагалі обрав цікаву позицію: ми молодці, до нас тут і кінь не валявся, тож дякуйте хоча б за це. Принаймні, гордість за дванадцять кілометрів траси Дніпро – Київ, які мають добудувати до кінця поточного року, виглядала саме так.

Не виключено, що Порошенко просто не знайомий з усіма проблемами цього напрямку, оскільки добирався з офіційним візитом не землею, а повітрям. В іншому випадку він би знав про необхідність капітального ремонту ділянки, що пролягає через Кам’янське. А знати варто було б хоч тому, що міський голова там обраний від БПП, а фракція у міськраді входить до складу більшості. Чи не цікаво, чому підлеглі не проявляють належного ентузіазму?

Роботи з ремонту йдуть, але проблем вистачає

І якби ж Дніпропетровщина в цьому контексті була єдиним проблемним регіоном! Вищезгаданій Миколаївщині крім часткового наведення ладу на Н11 хвалитися нічим. На Полтавщині хоч і довели до європейських стандартів дорогу на Київ, але стан автошляхів локального значення геть не тішить. «Дорога життя» від Запоріжжя до Маріуполя з відомих причин взагалі є непридатною для регулярного руху в обидва напрямки. В західних областях справи традиційно дещо кращі через близькість до ЄС, але й тут трапляються проблемні ділянки. І не лише в горах.

Складається враження, що ситуацію на сто відсотків ніхто не контролює. Президент рендомно відкриває дорожні знаки, голова уряду робить те саме, але через соцмережі, міністр інфраструктури періодично плутається у назвах та призначеннях трас. Управлінці ж на місцях в кращому виконують на четвертак попередні обіцянки на гривню (в окремих ОДА та РДА стан дорожнього покриття нікого не хвилює взагалі). На Банковій та Грушевського вважають за потрібне вдовольнятися малим. А службовці з різноманітних «автодорів» продовжують, згідно традиціям пращурів, займатися махінаціями та приписками. Як то кажуть, хто на що вчився.

І хотілося б, можливо, навіть повірити в те, що Генпрокуратура у своєму розслідуванні докопається до порушень не лише на Дніпропетровщині. Але історія доводить, що вірити у ефективність відомств, очолюваних Юрієм Луценком, в підсумку собі ж дорожче. Тому й цей шлях, схоже, веде в нікуди.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!