Активісти знов прийшли до КМДА – цього разу для розгляду онлайн-петиції. Проти будівництва над станцією метро «Героїв Дніпра» проголосувало стільки, скільки треба. Але у інтернеті та на пікетах все було якось простіше, ніж у бюрократичних кафкіанських коридорах.
Петицію, що набрала більше 10 000 голосів на сайті Київради, за кілька днів до розгляду посадовцями намагались визнати недійсною. Мовляв, під час голосування спостерігалися піки нездорової активності. Згадували навіть про кримінальну відповідальність за спробу накрутки голосів – це вже щоб взагалі відбити будь-яке бажання голосувати на сайті і турбувати посадовців зайвий раз своїми ідеями. А про відповідальність – не кримінальну, хоча б якусь – можна згадати в іншому контексті. Хто та людина, через яку смс-ку з кодом доступу для онлайн-голосування треба чекати близько години? Звичайно, не чекаєш, закриваєш вікно, код приходить, у нове вікно голосувалка його, звичайно, вже не приймає, як застарілий. І так по колу. Я проголосувала десь так із сьомої спроби. Все для клієнта, так би мовити. Ну тобто в себе спочатку порядок би навели.
Автора петиції, зареєстрованої на сайті, під час обговорення у залі не було. Але інші активісти розтлумачили, чого вони хочуть – навіть докладніше, ніж у петиції, що займала всього кілька рядків.
Спочатку пропонували звернутись до Державної архітектурно-будівельної інспекції України зі скаргою на київське відділення ДАБІ, яке досі не надало висновків щодо законності будівництва. Деякі депутати говорили навіть про злочинну бездіяльність. Зрештою звернення вирішили спрямувати просто до ДАБІ, без скарг на київське відділення. Але при цьому згадували, що спостереження за будівництвом, яке має 5-й рівень складності, не входить у повноваження ДАБІ. Тому в цілому зрозуміло, що саме відповість посадовцям Київради ця інстанція. І не дуже зрозуміло, навіщо в такому разі до неї звертатись. А щодо питання, чи може КМДА своїм рішенням припинити будівництво, теж нічого не з’ясували. Після обговорення активісти дивувалися: ніби представники усіх інстанцій мали прийти на засідання з відповідними документами, рішеннями і пропозиціями, а виявилося, що знову «домовились домовлятися» і розійшлися.
Питання забудови було одним серед низки інших – до нього надавали ділянку під дитсадок, який майже збудовано, після того – вирішували питання щодо ділянки під гаражі. Проблема на «Героїв Дніпра» пройшла якось повз, просто через кому. Можливо, вплинуло те, що майже ніхто з присутніх посадовців біля станції не живе, та й на метро не їздить. Інакше на ремарки про нібито розширення території та очищення від стихійної торгівлі ніхто не хитав би ствердно головами. Через одного посадовці говорили, що не мають достатньо інформації про об’єкт – так ніхто не забороняє поїхати і подивитись. Чомусь ніхто ж не сяде писати текст по будь-якій забудові, маючи на руках якісь документи, але не бачивши об’єкт в очі.
Можна було почути від посадовців на засіданні кілька конструктивних думок, але у конкретні рішення вони так і не перетворилися. Добре що хоч вже були озвучені. Наприклад, почали говорити про ймовірність самозахоплення (ця підстава виписана у одному зі звернень активістів щодо відкриття кримінального провадження – і саме за цією статтею його відкривати не поспішали). Йдеться про те, що ділянку над станцією метро забудовнику не могли передати в аренду. Бо фактично землі там нема – лише шар грунту, дах станції, і все це загалом відноситься не до земельних ділянок, а до дорожніх споруд. Це як віддати під забудову міст, наприклад.
При всіх цих проблемах київський бюджет особливого зиску від забудовника не отримає – за словами активістів, сплата за оренду ділянки становитиме лише 8203 грн.
Активісти, які вимагають розірвання договору оренди земельної ділянки, знову не помирилися із прибічниками ТРЦ, який нібито врятує їх від стихійної торгівлі біля станції. Кворум забезпечили з обох боків, і це трохи заплутало депутатів – вони, як у випадку будь-якої іншої скандальної забудови, бачили дві групи, що виступають за і проти. А щоб зрозуміти інтереси та рівень щирості, треба було би трохи раніше відстежувати бекграунд. Не обов’язково за участь у засіданні чи в інших акціях, що були проведені раніше, прибічникам хтось платив. Достатньо мати прямий чи непрямий стосунок до стихійного ринку – і мотивації цілком досить.
Нещодавно під час проведення громадських слухань у школі на Оболоні сформувалося дві групи, кожна проводила своє голосування. При цьому прибічників будівництва ТРЦ доправляли на місце централізовано, купками. Власне, ця група мала виконати функції «громади», як під час формальних слухань, що проводяться по-тихому перед початком будь-якого будівництва. Але у цьому випадку по-тихому не вийшло – надто великий вже був резонанс. Цікаво було, що ж робитимуть далі із цими підставними результатами. І от, зрештою, стало ясно – з двох протоколів на сайт КМДА виклали саме той, що за будівництво.
Активісти, які протестують проти забудови, розповідають, що прибічники будівництва підраховували голоси, використавши реєстраційні листки, у яких записувались учасники слухань перед отриманням мандатів для голосування. За підсумком таких маніпуляцій у списку тих, хто нібито проголосував за будівництво ТРЦ, опинилися навіть кілька членів ініціативної групи, що виступає проти.
Це все, що треба знати про громадські слухання, якщо ви ніколи не були у Харкові – там таке давно. А сьогоднішні розмови у КМДА призвели хіба що до того, що КП «Київський метрополітен» прокинулося і збирає на 16:00 комісію із посадовцями на станції «Героїв Дніпра». Тому далі буде. Питання – що саме.