Португальський презент. Як Україна з чужою та божою допомогою пробивалася на Євробаскет

Дочекалися / ФБУ

Нам була потрібна лише перемога. Лише перемога фінів над чехами. І ми її домоглися!

Після того, як Зоря в Одесі трагічним чином на останніх секундах зустрічі з Фенербахче втратила історичну для себе перемогу, хтось гарантовано міг втратити віру у щасливий випадок. Дійсно, представники України в усіх без виключення командних видах спорту настільки часто ставали жертвами "синдрому останніх хвилин" та банального нефарту, що дехто міг би написати на цю тему товстезну наукову працю. Але події третьої суботи вересня довели, що боги іноді повертаються до України обличчям.

Чоловіча збірна України з баскетболу під галас заповнених трибун столичного Палацу Спорту мала перегравати немотивованих словенців, які перед останнім туром відбіркового циклу Євробаскету-2017 вже забезпечили собі путівку до фінального турніру. Більше того, за певних розкладів жовто-синіх могла влаштувати навіть поразка з різницею у шість-сім очок. Але через провал у кінцівці українці поступилися 69:80 і втратили усі шанси поїхати наступної осені до однієї з чотирьох країн (Фінляндія, Румунія, Туреччина, Ізраїль), які прийматимуть чемпіонат Європи. Принаймні, так здавалося станом на шосту годину вечора суботи, оскільки на допомогу Фортуни ніхто майже не розраховував.

Але раптово сталося так, що одразу у двох матчах в інших групах були зафіксовані сприятливі для України результати. І якщо німці розривали на шматки голландців, маючи власні турнірні завдання – перемога виводила їх на перше місце у квартеті В, то слабенькі португальці, які жодних завдань вже не мали, стовідсотково виклалися у грі з білорусами виключно заради власних вболівальників. А, можливо, і не лише для них: любителі баскетболу чудово знають про те, що найсильнішу в історії збірну Португалії зліпив український фахівець Валентин Мельничук, який на Євробаскеті-2005 навіть зумів вивести своїх підопічних до другого раунду (в підсумку представники Піренейського півострова посіли тоді десяте місце). Може, гарячі португальські хлопці дійсно вирішили допомогти українцям по старій пам’яті? Хтозна, хтозна…

Можна, звичайно, трішки порадіти щасливому закінченню історії, але не варто забувати про нагальні проблеми та негаразди українського баскетболу.

Так, тренерський штаб та гравці, здається, існували незалежно одне від одного. Євген Мурзін – легендарний колись атакуючий захисник, але слабенький тренер – очолив національну команду виключно через давні дружні стосунки з президентом ФБУ Михайлом Бродським. Якби наші хлопці випалювали землю під ногами так, як робили це у часи роботи Майка Фрателло та його летючого штабу, ніхто б навіть уваги не звертав на черговий і типовий для українського спорту прояв кумівства. Проте провал на минулорічному чемпіонаті Європи і не завжди переконлива гра у вересневому відборі на наступний іноді примушують задаватися логічним питанням – невже на ті ж гроші не можна було б знайти кращої кандидатури?

Тим не менш, надія на краще все ж є. Приклад вітчизняного футболу вже доводить, що за відсутності великих грошей можна спробувати покластися на молодь, даючи новому поколінню більше ігрового часу та можливість розвивати корисні навички. От і баскетболісти вперше за останній час зуміли обійтися без допомоги натуралізованих гравців та завоювали при цьому путівку на чемпіонат Європи. Німцям і особливо португальцям доведеться, звичайно ж, добряче проставитися за першої-ліпшої можливості. Але вищі сили допомагають лише у випадку невпинного руху до мети.

Так що давайте кілька днів просто побудемо щасливими вболівальниками, а не критиками.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!