По той бік парламенту. Як українці пікетували відкриття сесії

Волинські шахтарі за традицією прийшли з касками / Без Табу

Під Верховною Радою у день відкриття сесії пікетувальники знову перекрикували одне одного, бо кілька «цільових груп» прийшли зі своїми зовсім різними питаннями. І оскільки почався сезон так само, то, напевно, так, як і раніше, він і завершиться – якимись виборами. У кращому випадку.

Є такі установи, де відсутність акредитації – навіть на краще. Бо найцікавіше може відбуватися якраз під стінами будівлі. Інша справа, що, на відміну від журналістів, пікетувальники знов були відгороджені від будівлі шматком «стаціонарного» та шматком тимчасового паркану, і потрапили за нього не могли взагалі ніколи, хіба за одноразовими перепустками.

Першими, ще до відкриття сесії, почали акцію «чорнобильці» - вимагали ухвалення пенсійного законопроекту. Бо, за їхніми словами, ті, хто безпосередньо ліквідовував наслідки катастрофи, зараз отримують пенсію в рази меншу, ніж, власне, колишні ядерники. Ця акція була найтихішою – пісні та гімн вмикали лише, поки не підтяглися інші пікетувальники і не почався стандартний у таких ситуаціях «базар».

Проти законопроекту, який може обмежити мирні зібрання, вийшли, таке враження, взагалі всі, хто міг. Те, що загалом це було кілька десятків людей – інше питання. Але ОУН і профспілки в одному флаконі - це щось новеньке.

Акція за добудову шахти № 10 «Нововолинська» та виплату зарплати за три місяці була прикладом того, як врятувати ситуацію, коли в тебе нема мегафона.

Говорив за хлопців один «уповноважений», решта переважно опікувалися «озвучкою».

Основні методи звернення уваги на себе сьогодні були так само ефективні. Купка людей без жодних плакатів, та навіть із ними, не мала би, напевно, жодних шансів проти касок, барабанів та свистків. Що ж до плакатів, то їх намагалися повісити на паркан з боку входу до парламенту – там, де вони цікавили менше за все. Бо депутати зменшувати швидкість на цьому перегоні не звикли.

Як завжди, найцікавішими були пікетувальники-одинаки, які «примазалися» до решти, але від стандартного протестного реквізиту відмовились. Тим більше, що це, як правило, доволі нудно – жертви банку, наприклад, вийшли із однаковими прапорами у корпоративних банківських кольорах і з назвами різних міст. Чесно, дорожні сумки, складені під парламентським парканом, якось більше переконували у тому, що учасники дійсно звідкись приїхали. Хоча я теж таку можу з Оболоні привезти.

Наприклад, народна любов до Надії Савченко почала набувати тривожних форм.

А цей учасник знає все про виведення України з кризи.

А ці жертви банку «Михайлівський» в очікуванні своїх коштів не взмозі забути Валерію Гонтарєву і зображують її на плакатах.

Чим далі, тим дивніші меседжі лунали у натовпі – мабуть, в учасників після двох годин серед барабанів, касок та свистків просто почав їхати дах. Почалося з ремарок про те, що зробити колективне фото було би приємніше «на фоні палаючої будівлі». А наприкінці вже можна було почути, що, виявляється, Янукович – «янгол у порівнянні з Порошенком».

Дочекались якогось логічного завершення лише жертви банку – їм, якщо простіше кажучи, «пообіцяли розібратися». А дочекатися завершення усіх акцій, де беруть участь люди, що приїхали з інших міст і все одно мають час до вечора – в принципі доволі складно.

Можна було би розширити майданчик або мітингувати по черзі, але значно ефективнішим було би взагалі не створювати приводів для акцій. Щоб потім не заморочуватись тим, як краще перебити більш важливу акцію «половою». А поки що, якщо вже до мітингувальників ніхто з конкретними пропозиціями не вийшов, не дивно, що у натовпі можна було побачити ось таке:

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!