Нокаут ударом у спину: бій Усика у Москві як головний організаційний провал року

21.07.2018, 19:00
1
Фінал WBSS у Москві - це поразка організаторів - фото 1
Фінал WBSS у Москві - це поразка організаторів

Московські нафтодолари, як виявилося, здатні зіпсувати будь-який цікавий та корисний за визначенням задум. Так сталося і з Всесвітньою боксерською суперсерією, фаворитом якої до останнього моменту вважався українець Олександр Усик.

Ідея-то дійсно була розкішною від самого початку: шістнадцять сильних боксерів у двох вагових категоріях мали визначити кращого у боях на виліт, призовий фонд турніру складав 50 мільйонів доларів, а переможці також мали отримати спеціальні трофеї імені Мохамеда Алі.

Тут все повинно було відбуватися за правилами заради видовища. Лише найсильніші проти найсильніших – принаймні представнику Росії Мурату Гассієву його промоутер та Федерація боксу Росії не змогли б добирати суперників винятково з числа недолугих спаринг-партнерів, як це колись було із Поветкіним. Боїв на території РФ у рамках WBSS теж від початку не планувалося через ненадійну міжнародну репутацію держави-агресора. Це, звісно, не шаховий марафон з тридцяти партій між Фішером та Спаським у Югославії 26-річної давнини, під санкції за таке не потрапиш.

Та зв’язуватися з Кремлем і організацією із генсеком на прізвище Кремльов організатори начебто не хотіли. Рівно до тих пір, поки перед їхнім носом не потрусили гаманцем з тридцятьма срібниками.

Фінал у першій важкій вазі між Усиком та Гассієвим (який дивний збіг, чи не так?) від початку нібито мав пройти у Джидді 11 травня. Але від початку складалося враження, що бій у призначеному місці у призначений час не відбудеться. Жодної реклами у столиці Саудівської Аравії, жодної розкрути з боку WBSS – усі зацікавлені сторони немов чекали приводу скасувати захід. Якби українець не травмувався на тренуванні, то довелося б придумати травму його опоненту чи ще якийсь форс-мажор. А у Росії вже задоволено потирали руки після шаленого комерційного успіху лютневого поєдинку Гассієв – Дортікос, що пройшов у Сочі.

Сам Олександр дивно повівся ще до травневої неприємності. У квітні він раптово для всіх заявив, що фінальний бій точно не відбудеться у Москві. А якщо і відбудеться, то без його участі. Тему можливого переносу до цього ніхто не піднімав, і зараз починає здаватися, що олімпійський чемпіон Лондона та його команда вже тоді про щось знали чи здогадувалися. Не менш дивно виглядало і лобове порушення регламенту Всесвітньої серії: у разі травми одного з фіналістів його мав замінити запасний претендент. Конкретно у випадку з Усиком – переможений ним у півфіналі Майріс Брієдіс. Латвієць навіть почав готуватися до фіналу, та все миттєво (чи ні?) перегралося.

Кульмінацією сумної історії стало оголошення про те, що бій між Гассієвим та Усиком відбудеться 21 липня у Москві. І сам українець, і промоутерська компанія К2 досить довго не могли визначитися з офіційною реакцією на це. Так само, до речі, як і керівництво WBSS. Лише в останній момент стало зрозуміло, що битимуться боксери таки під егідою Всесвітньої боксерської серії, а не в рамках якогось іншого змагання. Вигравши час, Росія добила сумніви організаторів вже за допомогою матеріальних благ.

Коли справа дійшла до політики, то лінія поведінки наших виявилася надто передбачуваною. Від Усика після його реплік на кшталт "Крим – це Крим" у контексті російської окупації півострову нічого крім демонстрації половинчастої позиції очікувати було не варто. Очікування виправдалися сповна: титули та перемоги для Олександра важливіші, ніж столиця держави-агресора в якості приймаючої сторони. Збірна Франції з футболу, що днями виграла чемпіонат світу в Росії, за великим рахунком могла б підписатися під цими словами, та от же ж халепа – у французів неввічливі відпускники у камуфляжі без розпізнавальних знаків умовну Корсику не прихопили, начхавши на всі норми міжнародних відносин.

Дехто зі спортивних оглядачів вважає, що перемога нашого боксера на фоні ворожої атмосфери спише всі негаразди. Але ця думка є хибною за визначенням. Нас вже змусили примиритися з тим, що в організації бою бере участь Умар Кремльов – той самий друг пародії на байкарів під назвою "Нічні вовки", який раніше принципово організовував боксерські шоу в окупованому Криму із порушенням українського законодавства. І промоутера Усика Егіса Клімаса російські ЗМІ вже спробували виставити брехливим негідником у відповідь на заяви про невиконання приймаючою стороною обов’язків щодо охорони його клієнта (хоча правда була якраз на українському боці).

Окремо варто звернути увагу на лицемірство Гассієва, який заявив, що його суперник буде почувати себе як вдома без жодного тиску з боку місцевої публіки.

Іронія долі буде зрозумілою лише тим, хто бодай раз дивився фільм "Роккі 4", який американці знімали на перший погляд без жодного розуміння "широкої російської душі". Хто ж міг передбачити, що за тридцять з лишком років сюжет дещо фантастичного з точки зору матчастини кіно матиме шанс повторитися в реальності? Принаймні, "Слава Україні" у виконанні Домагоя Віди позаминулого тижня чітко дало зрозуміти, як НАСПРАВДІ пересічний громадянин РФ ставиться до пересічного українця.

Тож навіть ефектна перемога нокаутом у першому раунді, в яку ніхто поки не вірить, не компенсує організаційних провалів за межами рингу. Не перших і, схоже, не останніх.

Без Табу
1
powered by lun.ua

Публикации
Загрузка...