На міліцейській хвилі: Несподівана версія вбивства Віталія Олешка

Вбивство Олешка наштовхнуло на неприємні думки / timenews.in.ua

Автор Без Табу аналізує вбивства ветерана АТО та громадського активіста Віталія «Сармата» Олешка та пропонує власну, яка не сподобається панам з МВС.

Україна навряд чи скоро наздожене Італію за середнім рівнем життя населення чи вмінням віртуозно готувати «макаронні вироби». Зате кількість резонансних вбивств та замахів зараз доходить до тієї планки, яка неаполітанській каморрі могла наснитися хіба у часи її розквіту. Для цілковитої аналогії лише неповнолітніх на скутерах в якості безпосередніх виконавців замовлення не вистачає. А от безсилля правоохоронних органів там і тут є цілком тотожним, нехай і з різних причин.

У випадку з убивством Віталія Олешка поліцію за бажання можна навіть трішки похвалити. До УМВС в Запорізькій області та конкретно до бердянських копів, схоже, ще не дійшла вказівка з центру – якщо жертвою стає патріот та/або учасник війни на Донбасі, усіх собак необхідно миттєво вішати на Росію. Завдяки цьому і надто повільний хід слідства можна буде виправдати, і неможливість впіймати злочинців в разі їхньої втечі пояснити (навіть якщо підозрювані не дременуть до РФ, а спокійнісінько відсиджуватимуться десь на українській території). Цього ж разу про «руку Кремля» ніхто всерйоз навіть не згадував.

Позитивна конкретика закінчується, починається скепсис. Наскільки високою є ймовірність того, що справу спробують зам’яти за відмашкою з Києва? Якщо замовником є нардеп від «Волі народу» Олександр Пономарьов, то вона наближується до ста відсотків. Утримувача депутатської недоторканості навіть за мотивами махінацій із паливом та мастилом для військової техніки в зоні АТО до стіни не спробували притиснути. А Бердянськ - курортне містечко на Азовському морі - як стара, так і нова політичні еліти просто віддавали йому на відкуп. Покійний «Сармат» був одним з небагатьох, хто намагався протистояти свавіллю проросійського «князька» та засуджував його діяльність.

Проте є й цікавіша версія, до якої депутат Пономарьов стосунку не має жодного. І спершу вона видається не більш ніж банальним проявом параної. Але то лише на перший погляд. Зазвичай виконавців резонансних вбивств не те що не ловлять за гарячими слідами, а навіть визначитися з їхніми прикметами не можуть, не розгубивши при цьому доказову базу. А тут злочинці, що мешкали в інших областях, навіть до Мелітополя доїхати не встигли. У силовиків тут навіть з узгодженням легенди щодо затримання не склалося. Всюдисущий Антон Геращенко стверджує, що одного зі зловмисників видала непоголена борода (нині ж це рідкість), запорізькі копи вказують на футболку фірми «Свастон» як на ключову прикмету. А голова обласного управління МВС Сергій Коміссаров взагалі відштовхується від орієнтування на автомобіль з єврономерами, додаючи, що поліції «пощастило з великою кількістю камер на вулицях Бердянська». Пощастило, еге ж.

Біографія затриманого бороданя, до речі, за низкою фактів теж видається показовою. Артем Матюшин народився та жив у Макіївці, під час війни перебував у лавах сумнозвісної роти «Торнадо», пізніше перебрався до Дніпра і опинився під правильним «дахом». Нікого не нагадує? Збігів з історією Олександра Пугачова на прізвисько «Гаммі», вбивці двох патрульних та колишнього наркодилера аж надто багато.

До речі, на новому місці проживання Матюшин доріс до статусу члена збірної України з рукопашного бою. І якщо на локальному рівні кураторами різноманітних бойових мистецтв частіше є кримінальні елементи, то вже на державному в якості покровителів частіше проявляють себе силові структури та причетні до них спортивні товариства (виключення – Медведчук, який є бенефіціром українського бойового самбо).

Останнім часом Матюшин був офіційно приписаний чи то до полку «Азов», чи то до «Національних дружин» нардепа-прогульника Білецького . На це прямо натякнув колишній заступник командира «Торнадо» Микола Цукур. За його словами, Артем був ідеальним солдатом, який на льоту схоплював усі нові знання. Скажімо, на першокласного стрільця він перетворився вже на війні. Проте залишив він батальйон разом із двома побратимами, навіть не попрощавшись з іншими, а керівництво МВС в особі Вадима Трояна видавати перебіжчиків не стало – такі кадри, мовляв, самим завжди потрібні. Це якщо вірити словам Цукура, звісно.

Так от, чи не забагато в цій історії офіційних та неофіційних підлеглих Авакова на фоні дивних розбіжностей? І це ще слідство не оприлюднило хоча б якихось конкретних деталей біографій інших затриманих та мешканця Бердянська, що допомагав гастролерам із рекогносцировкою та навіть власним авто поділився. Бо може ж раптово виявитися, що хтось із них теж явно пов'язаний з МВС, і не лише тому, що раніше відбував покарання за відносно тяжкі злочини. Якщо вже окремі джерела навіть після вбивства «Сармата» продовжують наполягати на тому, що Олешко був завербований окупантами під час піврічного перебування у полоні в Донецькому СІЗО, то чому б не висунути у відповідь зустрічну теорію щодо активної вербовки учорашніх злочинців «міліцейськими»? У правоохоронних органах подібними методами в буремні часи зазвичай не гребують.

Звісно, це лише версія, якій певний час не вистачатиме доказів і мотиваційного вектору. І справжню картину дозволить зрозуміти лише подальший хід слідства. Подібні справи зазвичай непогано було б брати під столичний контроль, але політичної волі на це не буде. Адже із головою Запорізької ОДА, фактичним представником інтересів президента та затятим корупціонером Костянтином Брилем, вбитий конфліктував не менш завзято, ніж із депутатом Пономарьовим. І тому ставки на черговий «злив» можна приймати вже зараз.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!