Моніторинг-привид. Де шукати громадських активістів?
Двічі за день спроба повідомити важливу, в принципі, інформацію завершилася нічим – через проблеми із першоджерелом. І виникло питання, як знайти в інтернеті громадські рухи та як взагалі впевнитися в їхньому існуванні. І що робити, якщо ви їх таки знайшли – але якось не дуже.
В одному випадку вразив своїм сайтом Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, представниця якого на відео з брифінгу посилалася на моніторинг місцевих ЗМІ – щодо того, як вони неохоче пишуть про бойові дії на Донбасі, поранених, полонених, переселенців. Посилання були загальні, без цифр, хотілося конкретики. Серед усіх розділів найближчим за змістом був розділ «Опитування». Але там було ось таке:
Розділ «Партнери» виглядає приблизно так, як на інших сайтах неурядових організацій - вони просто додають туди одне одного, перелік лише трохи відрізняється, якщо сфери громадської діяльності вже зовсім різні.
Інший випадок – з першоджерелом інформації про тендерні закупівлі у різних регіонах під час підготовки до нового навчального року та про зв’язки власників фірм з місцевими посадовцями. Пошук у мережі Всеукраїнського руху проти політичної корупції «Під контролем», який сьогодні оприлюднював ці дані, приводить на сайт «Антикорупційної платформи».
Все, що можна знайти по цій темі – моніторинг ситуації по Івано-Франківській області, опублікований 19 серпня. На інфографіці одразу два логотипи – руху «Під контролем» та «Антикорупційної платформи». Є посилання на попередні антикорупційні дослідження з інших тем. Але посилання просто ведуть на інші ресурси. Дослідження по Хмельницькому та Вінниці – публікація на сайті «Громадський простір», який зокрема є і майданчиком для контенту від різних дружніх неурядових організацій. По Одесі, Кропивницькому та Запоріжжю – матеріали у місцевих ЗМІ з посиланням на дані руху «Під контролем». А також блог аналітика руху Гліба Каневського на «Українській правді» - огляд по кількох регіонах (але там хоча б є якась інфографіка).
Трохи знаючи систему, проблеми та нюанси діяльності неурядових організацій, можна припустити, що на сайт можуть просто не видати достатньої кількості коштів, і активісти викручуються ось таким чином. Але тоді виходить, що впевнитись в існуванні організацій можна лише на прес-конференціях. Це якось зовсім не лягає в концепцію децентралізації, бо з регіонів на кожну прес-конференцію не наїздишся.
Якщо ж сайт «Антикорупційної платформи» - це і є основне місце дислокації руху «Під контролем», то добре було би це пояснити, бажано на першій сторінці. Але щодо того, як відбувається взаємодія з розробниками сайтів у неурядових організаціях, теж відомо. Переважно це ще та комедія.
Справа не в тому, щоб для певного рівня довіри організація була зобов’язана повідомляти свій сайт чи фізичну адресу. Є випадки, коли адресу активісти взагалі ніде не повідомляють, і це цілком виправдано з огляду на специфіку діяльності. Скоро, напевно, взагалі всі перейдуть на представництва у соцмережах і на тому заспокояться. Справа в тому, де потім шукати ці першоджерела, які навіть не мають статусу ЗМІ, якщо до оприлюдненої активістами інформації з’являться якісь претензії. А також коли і яким чином змінювати законодавство, щоб вся ця бюрократія перестала мати якесь значення.