Людина без паспорту, або Хто перший почав?

Комбат чекає на нові випробування / Facebook Семена Семенченко

Військові звання комбата «Донбасу» Семена Семенченка вирішили переглядати у судовому порядку. Але суд спочатку загруз у інформації про кілька прізвищ, відсутність паспорту та дати наказів. А потім зайшла мова про нагороди і зброю – і стало схоже, що влада скаржиться сама на себе.

Раніше Окружний адміністративний суд підтримав позов Семенченка проти Нацгвардії щодо наказу про скасування звання. Сьогодні під час розгляду апеляції на це рішення виявилось, що, як у більшості випадків, перемагає той, хто першим знайде у документах більш серйозну правову колізію. Хоча до завершення судового розгляду ще далеко.

Семенченку видали тимчасове посвідчення офіцера у званні капітана, потім з’явилося подання на звання майора. Лише через місяць – прихильники бюрократії тут зауважують, що, мовляв, надто швидко, та ще й з порушенням черговості, тобто не поступово, від рядового. Побратими, яким ближче дух закону, та і захисник комбата, згадують, що Семен Семенченко отримав від президента орден Богдана Хмельницького, брав участь у бойових діях, отримав поранення, і на це треба зважати.

Арсеній Яценюк нагороджує комбата орденом від імені президента Порошенка / фото - Днепр

До речі, одним з питань адвоката, яке залишилось майже без відповіді, було те, чи проводилася перевірка усіх документів та особової справи перед президентським нагородженням. Це одне з питань, щодо якого є час на уточнення до наступного засідання, яке відбудеться 2 листопада. А поки що лишається загадкою – чи це недогляд, чи на перспективу зайвий привід для судових тяганин.

Так само трохи розірвало шаблон опонентам питання, чи видавали Семенченку зброю, чи по тимчасовому посвідченню, і чи мали право це робити. Видавали і не мали. Тому ще велике питання, до кого більше претензій – до Семенченка чи до посадовців, що видають нагороди та зброю без перевірки. Це, до речі, особливо щодо зброї, може бути цікавим кейсом під час судових переслідувань бійців: раптом щось - питати, хто зброю видавав. І йдіть, мовляв, спочатку за собою приберіть.

Далі було багато бюрократії – проблеми із іменами та прізвищами (у наказах фігурують як Семен Семенченко, так і Костянтин Грішин у різних транскрипціях, на будь-який смак), історії про переписування наказів з дати, коли у Семенченка ще не було паспорта, на дату, коли він вже з’явився.

Документи, що свідчать про отримання військової освіти, наявність військових звань та стажу – якби їх навіть був повен комплект – могли зникнути у Криму після анексії. Сторона обвинувачення зазначила, що це нічого не міняє: деякі з них можна було знайти у галузевому архіві Міноборони. Щоправда, значно важче із місцезнаходженням особової справи з військового училища, яке Семенченко не закінчив.

Службове розслідування з приводу присвоєння звань проводилося, але щодо нього Семенченка не повідомляли та не опитували. Бо проводилося воно щодо причетних посадових осіб, а не щодо нього самого. Хоча його безпосередньо стосувалося – це ж його позбавляли звань. Але законодавством чомусь передбачено, що людина може бути і не в курсі.

Судове засідання широко не анонсувалося: на нього можна було потрапити, просто проходивши повз вулицею з іншої події і натрапивши на натовп бійців «Донбасу» під будівлею суду. Хлопці потроху сварились між собою – ті, кому, Семенченко колись наступив на ногу і ті, кому ще не встиг - і вже дві години чекали, поки розмінують нібито заміноване приміщення.

На суді бійці поводили себе тихо, мітингу не сталося. Можливо, тому що зміст численних юридичних колізій міг охопити лише адвокат, тому активізувався зал переважно після його ремарок і питань. Подивимось, яка буде атмосфера на наступних засіданнях, де сторона захисту виступатиме більше – тепер її черга. І чи увірветься комусь терпець в умовах невідомості щодо того, чи командир твій командир. Та ще й в умовах розгляду суддями загального профілю – що видно з їхніх запитань.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!